Технічний опис маршруту спортивного пішохідного походу 2-ї категорії складності.

Здійснений в період 30 квітня – 8 травня 2011 року в Українських Карпатах.

Детальна нитка маршруту:

С. Стара Гута - полонина Середня - г.Висока - г. Ігровець - г. Мала Боревка - пол. Погар - Г. Боревка - г. Лопушна - г. Велика Сивуля - г. Мала Сивуля - пол. Рущина - ур. Пекло - вис. 1359,8 - г. Талпич - вис.1464,1 - вис.1262,6 - пер. Легіонів (Рогодзи) - вис. 1130 - вис. 1196,9 - г. Пантир - г. Дурня - г. Гропа - г. Братківська - пол. Левковець - вис. 1430 - пер. Околи - вис. 1216 - пол. Ріпта - вис.1531 - г. Татарука - г. Трояська - вис.1762 - г. Догяска - вис. 1762 - оз. Догяска Друга(або Мала) - вис.1715(траверс) - г. Ворожеська(траверс) - г. Котел - пол. Гершаська - г. Крачуняска - г. Стіг - пол. Драгобрат - 1-й Жандарм – 2-й Жандарм - г. Велика Близниця - г. Близниця - пол. Стремчеська - пол. Браївка – присілок Тростянець(с.Кваси) - вис. 1089 - г. Веснарка - пол. Веснарка - г.Копиця - г. Шешул - пер. вис.1591 - пол. Сколеська - вис.1722(траверс) - пол. Ленчулеська - вис. 1757 - пол. Приморотик - г. Петрос - пол. Головчеська - пол. Скопеська – Сідловина - г. Говерла - т/б Заросляк – г.Кукул – г. Лабєска – г.Кичера(траверс) - СМТ Ворохта.

1-й день – 30 квітня – субота.

Збір на 14:00 на вокзалі Івано – Франківська. Ми мали до відправлення автобуса. Володю послали купити квитки. А ми з Оксаною сходили за 3 – мА хлібами, як було сплановано, щоб ще був свіжий хліб. В результаті взяли 2 хлібини. Одна вагою 700 г, інша 1,5 кг. Кожному роздав пакети з їжею. 6 пакетів. Вони були зважені заздалегідь. І вагу кожного я знав. Дівчатам дісталися найважчі. За цим відбулася процедура зважування наплічників.

Автобусом о 15:50 рушаємо у с. Стара Гута.

17:32 Прибули в Стару Гуту(ФОТО 1.1). З нами прибула ще одна група, яка здійснює рух тим самим маршрутом.

18:25 кінцева зупинка с. Стара Гута.

18:20 За мить ідемо дорогою через велику галявину . В глибині якої загороджене нове кладовище на якому є кілька могил. На заході добре проглядається хребет Сивуля і журавлева Клива на першому плані. (ФОТО 1.2.)

18:24 За кілька хвилин перший брід, який забирає у нас кільканадцять хвилин. Страхуємось трекінговими палицями. Переходимо його по колоді і камінню. Оксана єдина, що подолала струмок в іншому місці, знявши взуття.(ФОТО 1.3,1.4). Для дівчат ця переправа виявилась складною. Довелося подавати руку. Іду останнім. Зустрів знайомого франківчанина. Він веде групу москвичів. Трохи відстав. Довелося доволі швидко іти. Але наздогнав групу швидко.

18:43 Другий брід. Знову дівчатам треба подавати руку. Він забирає у нас кілька хвилин. (ФОТО 1.5,1.6,1.7). Виходимо на галявину. Тут отаборилася група, з якою ми вступили у контакт в селі біля магазину. Ми продовжуємо рух далі. На галявині в лісі 7 хв. Перепочинок.

18:55 Третій брід. Пройшли доволі вдало. (ФОТО 1.8,1.9).

19:17 Технічний перепочинок на галявині. 7 хв.

19:23 Саламандра. Чоловіки з собакою. Виявилось забули Сергієву чашку біля 2-го броду.

4-й брід. Перейшли по камінню. Оксана переходила, знявши взуття в іншому місці. Сильна течія і слизькі камені зробили свою справу. Вона послизнулась і впала. Намочила взуття, яке тримала в руках, наплічника і одяг на собі. Мені довелося повертатися на інший берег. Це нас суттєво затримало. Ще й почав накрапати невеличкий дощик. Одягли куртки.

Знову треба переходити потік. Такого місця де його можна перейти немає . Пробуємо пройтися осипним берегом ліворуч. Далі ліс стає важко прохідним.

20:06 5-й брід за кілька хвилин. Найсерйозніший. Місця можливого броду по камінні не виявили , довелося переходити струмок, знявши взуття. (ФОТО 1.10,1.11). Вступили в контакт з льодяною водою. Кілька хвилин і ноги висохли. Сам особисто повтирав їх у наплічника. І одягнув шкарпетки. На правому березі зникли маркери. Невдовзі їх знайшов праворуч. Перейшли ще одну дрібну притоку струмка. Маршрут ішов стрімко вгору. Виявились якісь розбіжності з мапою і реальною ситуацією. Вирішив перевірити дорогу ліворуч повз струмок. Повернувся назад і трохи нею пройшовся. Маркування не виявив. Тому прийняв рішення рухатись далі за цими синіми маркерами. Тепер проаналізувавши мапу. Бачу, що маршрут на ній відповідає тій дорозі, якою трохи пройшовся. Як говорить мапа – потрібно було рухатись за потоком по тій дорозі ущелиною. Так б вийшли прямо на полонину Середню. Очевидно маршрут був кілька років тому оновлений. І у нього було внесено зміни. Це не дивно бо мапа Аерогеодезії ще з 2003 року. Минуло 8 років. А на карті позначено злив двох струмків. Це і був він - Великий Кузьминець і у нього впадає його ліва притока. Тепер звірив карту з тим рельєфом, що бачив. І виявив, що та непромаркована дорога ішла між хребтом Ріг і пагорбом(назвемо його умовно хребтом). Який ми минули звернувши праворуч. Потім таки довелося піднятися на нього.

6-й брід. Вже останній. По каменях в одному місці був непоганий брід. Ноги мочити уже не довелося. Почався стрімкий підйом вгору. Сині маркери показувались на стовбурах смерек. Підйом був доволі важким. Невдовзі стало полого. Дорога пішла рівно. Потрапили на сині стрілки. На двох смереках. Одна показувала вліво, інша вправо. Дівчата почали питатися куди нам. Я сказав іти прямо так як дорога ішла прямо. Карта на превеликий жаль зараз не могла допомогти, бо цього маршруту на ній просто не було. Адже цей маршрут просто з іншої сторони пагорба як виявилось тепер. Дивлячись на мапу я не розумів де ми є.

Я не помітив підйому. /Непомітна стежка звернула на 300 градусів вгору. / Перелізли через повалену смереку. Стежка поволі щезла. І маркерів також не було. Було очевидно , що ми не на маршруті. Але полонина Середня була якраз перед нами. Бо було видно гору Середню. Тільки треба було набрати висоту. Дівчата вирвалися вперед і ми ішли за ними. Було цікаво, що там попереду. Стало прояснюватись де ми знаходимось. Залізли в результаті у нетрі. І стало очевидно, що десь пропустили стежку. Рухатись далі не було сенсу, бо почало темніти. Потрібно було вертатися до тих стрілок. Що ми з Володею і зробили. Сергій залишився біля наших наплічників. Біля стрілок побачили стежку, що пішла стрімко вгору. На смереках виднілися наші сині маркери. Повернулися за рюкзаками. І гукнули дівчат. Вийшли на знайдений маршрут. Вже стемніло. І увімкнули ліхтарі. Трохи було незручно, бо світло ззаду сліпило. У деяких місцях просто не бачив маркерів. Лариса, Наталя , Володя вирвались вперед. Ми з Сергієм опинилися позаду. Ми вибивалися з сил. Враховуючи важкий підйом і ніч. Прийняв рішення зупинятись. Ми пройшли ще кількадесят метрів і помітив досить непогане місце для 2 – х наметів. Дав команду Оксані і Сергію зупинятись. Дівчат гукнули з Володею. Вони сказали , що вийшли вже на якісь галявини , ліс майже скінчився, але були невпевнені, що то вже полонина. Тут не було води , але воду я пообіцяв народу. Це ж не Крим! Висновок. Полонина була вже недалеко. Спинившись стало холодно. Температура повітря очевидно була низькою. Заміряли 5 градусів. Тому реально схолодніло, а ми були дуже розігріті на підйомі.

Швидко розклали намети і розпалили ватру. Стало тепло. Попили гарячого чаю. Відпочили і одразу ж ожили. Води багато ми не мали. Треба було робити рейд по воду.

Нам з Сергієм довелося здійснити марш – кидок за водою. Найблищий струмок як говорила мапа був внизу. Трішки відійшли від табору і вдалині почули шум води. Почали рух на той звук. Пересуватися хащами вночі було досить складно. Рятували налобні ліхтарики. Виснажені пройшли хащами(довелося спускатися)сильним схилом до води.. Це був той самий потік, який ми перейшли вбрід, поскидавши взуття. Тепер ми були на ньому вище по течії. Довелося повертатися тим крутим схилом вгору. Це було значно важче. Десь на середині перепочили. Я вже практично спав на ходу., але треба було йти, бо решта групи чекала на воду. Сергій в цьому плані був схожий на мене. Брали праворуч, бо Сергій нагадував. Що ми брали дуже вправо і треба було так само брати вправо. Невдовзі почали бачити легеньке світло від багаття . Воно стало нам орієнтиром. Трохи наблизившись гукнули і нам від гукнули у відповідь. Вийшли на табір добре. Трішки нижче, ніж почали спуск.

В результаті ми пройшли близько 500 метрів вниз і бл. 500 м вгору зайняло повернення. Разом до 1км.

Підсумок дня: День виявився найскладнішим особисто для мене. Важкий підйом з найважчим як на решта днів наплічником, так і цей рейд зробили своє. Також вночі такі маневри здійснювати досить складно. Цей рейд лісом був виконаний бл. 12 години ночі. Відбій був бл. 1-ї.