Технічний опис маршруту спортивного пішохідного походу 2-ї категорії складності.-3

Здійснений в період 30 квітня – 8 травня 2011 року в Українських Карпатах.

3-й день – 2 травня – понеділок.

6:00 Підйом. Вилажу з намета перший. Все позаливало. Навколо калюжі між травою. Падає мокрий сніг з дощем.

Сніг стає сильнішим. Всі в шоці. Іду по воду до джерела з якого бере свій початок Бистриця – Солотвинська. До нього бл.100м. Готуємо в наметі на пальнику.

Міряю температуру. Трішки більше нуля, навіть не пів градуса.

Їжу готуємо на пальнику, адже всі дрова намокли.

Москвичі в шоці від такої погоди. За моєю порадою спускаються до Бистриці. Москвичка питає як їм краще спуститися з дітьми, бо вони не очікували такої погоди. Кажу , що до Гути не варто пхатися з дітьми, бо тим маршрутом багато складних бродів. Краще на Бистрицю.

Володевий намет стояв практично у калюжі. Дно промокло. Бо всю ніч лив дощ і позаливало полонину. Ми ж розклали намет практично «на острові». Так, що у нас все гаразд.

Збираємося. Мерзну в руки складаючи намет і усе в рюкзак. Мушу одягти неопренові рукавиці, бо так і пальці можна відморозити. Дівчата чекають на нас із Сергієм під лісом трохи вище під смерекою.

10:00 Виходимо. Хочу вивести групу на хребет, на вис. 1447, де є 19 стовпчик, як показує карта і вказівник на дереві, щоб вийти на зелений маршрут, але тут намело купу снігу, плюс сніжники. Це ж північний схил. Тоді Оксана каже, що стежка йде внизу. Так, знаю про той підйом на Пекло. Виходимо з сніжників і ідемо на Пекло.

Після невдалої спроби піднятися на вис. 1447,3 піднімаємося полониною знизу ч/з урочище Пекло. Переходимо струмок Бистриці Солотвинської. Виходимо на стежку. Все притрушено снігом. Ліворуч пішов червоний маршрут на Бистрицю. Усіх спинив. Видимість через сніг погана. Снігопад посилюється. Оксана каже, що нам по червоному маршруті. У мене ж інші дані на мапі. Нам на зелений. Праворуч неподалік бачу стовпчик з вказівниками. Іду туди. Кличу всіх. На нижньому вказівнику показано, що праворуч на перевал Легіонів(Рогодзи) по зеленому маршруту.(ФОТО 3.2).

10:10 Урочище Пекло.(ФОТО 3.1).

Внизу урвище.(ФОТО 3.3,3.4,3.5).

Над урвищем нарешті вийшли на маршрут.

Ідемо по зелених маркерах. Цілу ніч лив дощ. Зранку дощ переріс у сніг, бо різко впала температура повітря. Було трішки вище нуля. Навіть не пів градуса. Емоційний настрій групи впав. Ніхто не очікував такої погоди. Мокрий сніг з дощем. Полонина вся уже біла. Ми скидаємо висоту. Тут снігу поменше.

Продовжуємо рух по маршруту. Трохи відстаємо від графіку. Десь на пів дня. Можна використовувати днівки, але невідомо якою погода буде надалі. Сніг нас мав чекати за прогнозом на Догясці, але очевидно циклон пришвидшився!

Спустились трохи нижче. І тут вже набагато тепліше. У мене єдиного сухі ноги. Завдяки німецькому військовому взуттю на гортексі. Вночі я змерз, бо спав в Оксаниному спальнику голий, знявши термобілизну, бо було дуже жарко. Щось неймовірне. У неї ж спальник на -13. Щось не те!

Виявилось наступне. Коли звірив Оксанині показники температурних режимів на чохлі і на етикетці всередині спальника дуже здивувався. В Оксани чохол від іншого спальника. На чохлі екстрим -13, комфорт +10/-5. А сам спальник має ліміт комфорту 0 градусів, а екстрим -8. Це спальник Кавері, що випускала чеська фірма Ганна.

Позаливало страшно. Болото. Вода скрізь. Неможливо оминути , бо весь гребінь хребта залитий. Доводиться ставати у болото і воду.

Опустились ще трохи нижче. Тут сніг взагалі не лежить, хоча падає дощ з мокрим снігом. Бо значно тепліше і він одразу тане. Настрій групи помітно починає підвищуватись. Справа в тому , що з нами є новачки.

Ідуть підстовпчики 17-го стовпа. Зараз має бути десь 17 стовп. Нарешті 17 стовпчик. Ми на вис.1359.8.

Невдовзі ми виходимо на галявину. Якась група розбила табір. Питаю чи це підйом вгору на Тавпіширку – вони не знають. Виходячи з карти все саме так. Продовжуємо рух.

10:53 Ліворуч на смереці вказівник вказує на Тавпіширку.(ФОТО 3.6). Все правильно ми перед підйомом.

Але нище праворуч іде дорога вниз. Це збиває з пантелику. На кордонному стовпчику зелена стрілка вказує вправо. А за картою зелений маршрут має іти вгору на підйом.

Віримо карті, виходячи з рельєфу місцевості, адже і вказівник показував у напрямку підйому на цей хребет .

Тепер на чеській мапі 2009 року знайшов, що це Полонина Перенизь. Тут перевал 1210м. Той стовпчик з зеленою стрілкою праворуч – це стовпчик 16/2 він показує зелений маршрут, що іде в низи до річки Плайська.

Робимо кількахвилинний перепочинок на краю галявини перед підйомом під смерековим гіллям. Лариса і Наталя швидко хочуть іти, бо у них нема термобілизни і їм стає холодно.

Піднімаємося дорогою вгору на хребет. На початку невеликий зруб. Це і є відгалуження хребта Тавпіширки. Далі натрапляємо на кордонні стовпчики. Ми йдемо вірно. За 500м невелика галявина, де ми робимо перепочинок. Дощ продовжується. Знімаємо дощовики, бо жарко. Дощ став дрібнішим. Ще за 500м дорога іде вниз і вгору на хребет. Стовпчики також пішли хребтом. Ми ідемо ліворуч дорогою, що траверсує вис. 1441. Ще за 500м виходимо на полонину.

Ця полонина під підйомом на гору Талпич у підніжжі висоти 1441.

Ліворуч під лісом намет. Чутно розмови. Але ніхто не виходить у таку погоду на зовні. Йдемо далі. Не знаємо де підйом. Дорога ніби йде вліво, та щось тут не те. Дорога і стежка губиться. Невелика затримка. Зорієнтовуюсь, підйом маршруту має бути між вис. 1441 і горою Талпич(на мапі Аерогеодезії). Тепер дивлячись на чеську мапу бачу , що ця полонина називається Тавпиш і гора відповідно так само – Тавпиш.

Веду всіх на сідловину між цими вершинами. Знаходимо стежку.

12:04 Бачимо по праву руку стаї. Робимо фото і піднімаємось далі.(ФОТО 3.7,3.8.)

Виходимо на сідловину. На хребті у сідловині сніжники. Робомо короткий перепочинок перед підйомом на гору Тавпиш. На мапі Аерогеодезії цей маршрут зеленого кольору, але в наявності немає жодного маркера. А мають бути зелені маркери. І що то за зелений маршрут пішов вниз було незрозуміло. В нас була та сама мапа Горган Аерогеодезії 2003 року. За 8 років маркери могли пощезати, але швидше за все цей маршрут немаркований. Тепер глянувши на чеську мапу бачу, що так і є цей зелений маршрут, що пішов вниз є на ній. Це насправді маршрут вздовж струмка Плайська. А зелений , що позначений на карті Аерогеодезії - немаркований зовсім.

12: 23 Після короткого відпочинку здійснюємо підйом на гору Талпич.(ФОТО 3.9).

12:26 За 500 м від сідловини виходимо на вершину гори Талпич(1450,9). Тут є 14 стовпчик. (ФОТО 3.10,3.11).

Входимо у ліс. Знову долаємо сніжники.(ФОТО 3.12).

І спускаємось вниз на сідловину. Далі іде знову підйом. Ніби дорога вгору з кам’яних розсипів.

12:45 Перед підйомом робимо відпочинок. (ФОТО 3.13,3.14). Навколо жереб.

12:56 Штурмуємо вис. 1455,5. На підйомі великий сніжник.

13:05 Виходимо на вершину.(ФОТО 3.16).

Тут ввалений стовпчик лежить на вершині.(ФОТО 3.17).

Видно дію людини. Ніби хтось збудував кам»яну стежку. Кордон переритий людськими руками. Минули ще одну невелику вершинку. Трішки опустились вниз і знову невеличкий підйомник. Пройшли 1 км. Видно на стовпчику жовтий маркер. Шукаємо поворот праворуч. Ніде нема його біля стовпчика.

Володя каже , що тут вже був. Питаю його де ж тут поворот. Він не пам»ятає. Очевидно треба просто іти далі. Роздумую: це стратегічний об»єкт- має бути якийсь знак на повороті.

Йдемо далі . За 200м видно на вершині каменем викладений тур і на ньому дерев»яний стовпчик.

13:36 Біля туру робимо фото.(ФОТО 3.18). Це і є вис. 1464.

Праворуч - стовп і на ньому синій маркер. На синьому написано чорним Легіони.(ФОТО 3.19). Праворуч іде стежина повз стовп. Це і є поворот на перевал Легіонів!

Дивно та весь маршрут від полонин Перенизь ніде не промаркований. Та усе тепер пояснює чеська карта.

Падаємо вниз цією стежкою. Цей маршрут промарковано синіми маркерами. Знову не ясно. На мапі він у нас має бути жовтим. Знову певно час тут винен! До перевалу бл. 3км. Спуск іде зигзагами, а на карті він позначений прямо.

14:08 Виходимо на сідловину між Тавпіширкою і вис. 1262,6. Тут старий кордонний стовпчик №9.(ФОТО 3.20).