Технічний опис маршруту спортивного пішохідного походу 2-ї категорії складності.-8a

Здійснений в період 30 квітня – 8 травня 2011 року в Українських Карпатах.

15:36 Видно верхівку Кукула.(ФОТО 8.23).

16:45 Фото біля шлагбауму. Поворот на Кукул.(ФОТО 8.24).

Праворуч зелена альтанка, без лавочок і стола. Та у якій ми щойно перекусили набагато краща. Продовжуємо рух. Снігопад вщух. В лісі спадає сніг з дерев. Починається відлига, бо блиснуло сонце. За 800 м має бути злив 2-х потічків. Переходимо місток. Дорога різко повертає праворуч. Набирає висоту. Піднімається схилом, а річка залишається внизу. Виходимо на галявину. Тут і є злив Форещинки і її лівої притоки. Дорога роздвоюється. Одна іде вгору, повертає праворуч, інша /наша/ іде ліворуч. Переходимо місток ч/з ліву притоку і йдемо проти течії. Знову галявина і праворуч будиночок. Очевидно лісорубів.

16:03 Невелика галявина.(ФОТО 8.25).

Дорога іде низом попри річку. Ліворуч ніби щось схоже на підйомчик. Маркерів немає. Але дорога досить чітка. Йдемо цією сильно заболоченою дорогою попри річку. Бачу, що на карті маршрут має іти по хребту, ліворуч. А дорога іде під ним з правого боку. Але збив з пантелику білий маркер у вигляді велосипеда. Значить тут і проходить маршрут. Така гарна дорога, але чомусь вона іде не на підйом. Проходимо ще трохи. Сильна багнюка. Дорога поволі щезає. З’являється багато місць по яких тягли стовбури зрізаних дерев. Тепер зрозуміло, що цю дорогу недавно зробили лісоруби, тому її немає на мапі. Не хочеться повертатися до того підйому! Підемо по азимуту./Якщо б знав, що нас чекає попереду , то краще б повернулися!/. Переходимо дерев’яний місток з кругляка. Далі дуже багато струмків порозливалося. Дорога губиться. Точніше її немає вгору. Вона іде праворуч. Це лісова дорога, що далі з’єднюється під вис. 1366,8 з другим маршрутом на Кукул, який починається з дороги із Заросляка перед КПП КНПП «Чорногора». Розумію, що наш маршрут підйому точно пішов хребтом, тобто на тій галявині, ліворуч від будинка, справді мала бути під снігом стежина, що піднімається хребтом, який зараз від нас зліва. Далі та стежка входити мала у ліс. І ми мали б рухатись хребтом прямо на Кукул. Ми її не побачили через те, що все було засипано снігом і ще збила з пантелику ця нова лісова дорога і той білий велосипедний маркер. Отже той безлісий горбик мав бути нашим підйомом.

16:29 Над нами велика безліса ділянка. Рухаємось туди. Це зруб.(ФОТО 8.26).

Тут набираємо води у всі тари, що маємо, бо на полонині води нема. Проходимо зруб. Бачимо залишки згарищ. Видно лісоруби спалювали дрібне непотрібне гілля. Очевидно зруб був зроблений у вітровалах. Входимо далі у ліс. Дуже багато вітровалу. Доводиться маневрувати і намотувати зайвий кілометраж. Схил все крутішає. Важче стає підніматися.

17:36 Виходимо на ще один невеликий зруб. На краю його сильний вітровал.(ФОТО 8.27).

Рухатися ним нерозумно. Бо тут дуже крутий схил. На початку зрубу робимо привал. Тут є невеличкий струмок. Є нагода попити води. Дерева так повалені одне на одне, що мені здалося з лісу з певної відстані/тепер чую, що так з того місця здалося і Ларисі/, що це вже полонина і тут будиночок з кругляка. Наблизившись побачив, що то омана. Дістали ГПС взнати скільки ще до полонини. Вона вже мала бути десь поруч. Все правильно. Ми за 400м від полонини з будиночком. Це вже зовсім небагато. Рух за азимутом здійснювали правильно! Знову беру азимут згідно показників ГПС. Компас порівнюю з внутрішнім компасом ГПС. Стрілка компаса трохи відхиляється, танцює від електромагнітного випромінювання мобільного. Тоді відставляю ГПС мобілки на витягнуту руку. Тепер азимут взяв чітко.

Обходимо зруб зліва. Ідемо схилом по діагоналі. Так піде менше енергії, ніж брати його в лоб. Потім маневруємо зігзагами, аби зекономити сили. Минаємо завали. Вже не такі складні, як було нижче. Вже йти досить важко. Останній важкий крутосхил. Невдовзі виходимо на прочищену від завалів дерев лісову дорогу, яка йде майже по хребту. Ми поруч вершини Малого Кукула. Лариса думає, що там полонина і хоче іти туди. Це і є 2-й маршрут на Кукул. Знали б , що 1-й настільки складний – пішли б 2-м. За кільканадцять хвилин виходимо дорогою на полонину Закукул. Тут сніг набагато більший ніж у лісі. Пускаю Сергія, що пробивав дорогу, бо чую, що мій організм вже дуже втомився. Виходимо до середини полонини. Потім кажу, щоб Сергій повертав на 90 градусів вгору на верх хребта до стовпчика. Стовпчик виявився хрестом. Видно в південно – західному куті полонини стаю. Ми у ній не будемо ночувати, бо тут немає печі. Це видно по дашку з отвором , це такий димар, щоб відкритий вогонь палити всередині . Призначення цього дашка – щоб дим виходив через нього і не задимлював приміщення. Ще виглядає на те, що немає вхідних дверей, або вони просто відчинені.

18:31 Робимо фото біля хреста.(ФОТО 8.29).

18:30 Гарно проглядається Кострича.(ФОТО 8.28).

Знову пробую йти першим. Дуже важко. Починаю вибиватися із сил. Виходимо на закут галявини під лісом. Над нами у лісі вершина Кукула. Зупиняю всіх. Дуже втомлений. Сергій і Оксана також відпочивають. Лариса бере на себе роль «пробивника шляху». Кажу, щоб ішла вгору лісом. Показую їй напрямок на вершину. Там десь має бути стежка. Бо тут на карті позначений маршрут. Так має вийти на вершину. Можливо він тут і колись і був, але зараз нема : все засипано снігом. За кілька хвилин ідемо за нею. За 250 метрів має бути вершина. Виходимо на стару дорогу. Тут очевидно і проходить маршрут. Незабаром виходимо на якесь підвищення на дорозі. Думаю , що то і є вершина. Воно зараз виглядає на найвище місце, але це ліс і дальше не видно. Кличу їх сюди. Не йдуть. Можливо не чують. Не розуміють, що ми від них хочемо.

Чуємо крики дівчат. Ідемо до них. Тут вершина. Залишки триангуляційного знака. Забув , що бачив з Лаб»єски 6 березня якийсь стовпчик на безлісій вершині Кукула/звідти той бік вершини – безлісий.???

18:59 Робимо знимку (ФОТО 8.30)

і рушаємо вниз на полонину Кукул до будиночків. За кілька хвилин відкриваються краєвиди на Говерлу,її вершина в хмарі, Петрос, Близниці.(ФОТО 8.32 – 8.34).

Виходимо з лісу. Рідколісся. Бачимо будиночки під лісом. Добре проглядається весь хребет Кукула.(ФОТО 8.35).

Цікава ж особливість на карті Аерогеодезії полонини хребта Кукул не названі, як і сам хребет також. Та й з вершинами тут плутанина. Очевидно аерогеодезія використовувала назви Генштабу. Гора Під Бердя(Аерогеодезія) на мапі картографія 2009року Григорівка. І Полонина Григорівка відповідно. На польській мапі Чорногори 2010 також ця гора Григорівка. Тільки наша мапа Картографії і польська дає інші назви полонини. Польська на Григорівці позначає полонину Кернички і Плечанівку, Картографія натомість називає обі полониною Григорівкою. Висоти також ріжняться під Бердя – 1387.1, Григорівка Картографії 1388,4 , Григорівка польська – 1371. Польська на рахунок власних назв точніша. Вона позначає ще пол.. Озірне, Середню. А усі ці полонини називає Полонини Фореські. Це закономірно, бо два потоки, що беруть початок з хребта Кукул, мають схожі назви – Форесок і Форещинка. Дуже цікавим є те, що польська позначає урочище Під Бердя на північному сході гори Григорівка. Можливо на карті Генштабу виникла така помилка і Аерогеодезія нанесла аналогічну помилкову назву. Так і є кіло метрівка Генштабу дає назву Під Бирдо. Цікаво, що приблизно ту місцевість яку називає польська Під Бердя Аерогеодезія іКартографія називає урочищем Зарва. Якесь замкнуте коло НЕРОЗУМІННЯ!!!

Тут колись маршрут був. Зараз про його наявність сказати складно, бо усе засипано снігом. Через кілька хвилин натрапляємо на щось схоже на дорогу. Це і є старий маршрут. Прямуємо за Ларисою і Наталею по слідах. Виходимо на підвищення (горбик). Я думаю, що це вершина. Навколо ліс. Забув про те, що з Лаб»єски бачив якийсь стовпчик на вершині Кукула. І кричу «пробивачам», що тут вершина. Але чую їх крики. Що сюда! Бачимо залишки триангуляційного знака. Невелика галявина.

Фото .(ФОТО 8.30). Ми сходимо вниз. Проглядається внизу полонина. Відкриваються види на Говерлу, Петрос, Близниці. Виходимо з лісу на полонину. Внизу під лісом на краю полонини багато будиночків. Це їх я бачив у соло – поході 6 – го березня, спускаючись з Лабєски. І у цій стаї ночували мої знайомі з Тисмениці. (Фото інтер»єру стаї бачив «ВКонтакті»). Про неї вже знав і це дуже допомогло!

Сходимо полониною до будиночків. Спускаємось ще трохи нище і бачимо, що тут є дві стаї. Видно димарі , зроблені зі старих заіржавілих залізних труб. Усі решта кошари. Ми з Сергієм перші. Дівчата підтягуються ззаду. Всерівно мені доводиться пробивати маршрут. Мало не з останніх сил.

19:11 Натрапляємо на залишки військового поховання. Воно позначено на мапі Аерогеодезії, 2005 року. Дуже багато окопів. Які ідуть такими ніби трикутниковим меандром. Гарно використаний ландшафт для оборони висоти. Якраз окопами вирізьблені гребені довгих горбиків. Не характерно для австріяків. Чи Перша чи Друга світова війни гадаємо із Сергієм? Один дерев»яний хрест(Їх тут два) обтягнений колючим дротом. Робимо знимки.(ФОТО 8.36).

19:15 Спускаємось нижче до будиночків.(ФОТО 8.37).

Заходимо у першу стаю. Гарна піч. Вирішуємо залишатись тут на нічліг. Іду на розвідку в другу. Вона теж непогана, але з буржуйкою. Спускавшись, Оксана помітила як я зайшов у нижню стаю. І спустилась сюди. Я розчарував її. Довелося їй повертатись разом зі мною.

Спочатку робимо невеликий перекус. А я чую сильну втому. І хочу зразу спати, навіть не уївши. Але оксана молодчина годує мене. Салом з сухарями насушеного хліба.

Беру в Оксани спальник і лягаю. Бл. 1,5 години проспався. І мені стало легше. Тепер розумію чому провідник москвичів пішов одразу спати.

Розпалили ватру. І зготували суп, какао. Поїв супу. Попив какао. І наче ожив.

Дівчата впізнали цю хатину. Вони вже тут були раніше!

Підсумок дня: Вийти на 1-й маршрут , що веде на Кукул виявилося досить складно через сніг, що все засипав. Ускладнили підйом і значні вітровали з крутими схилами. Вони забрали у нас багато сил.