Технічний опис маршруту спортивного пішохідного походу 2-ї категорії складності.-9

Здійснений в період 30 квітня – 8 травня 2011 року в Українських Карпатах.

9-й день – 8 травня – неділя.

Прокинулись бл.7-ї. Навіть далі. У мого мобільного сіла батарея. І не було кому робити загальний підйом. Свідомість ж на чужий мобільний не реагувала. Ніч була теплою і доволі комфортною. Розпалюємо піч.(ФОТО 9.1)

І готуємо сніданок. Збираємось доволі повільно.(ФОТО 9.2).

Поснідали. Зібрались. Фото в інтер»єрі стаї(ФОТО 9.3).

Потрібно виходити. Не можу знайти диктофон. На ньому половина наших записів. Перешукали усе. Ч/з пів години знаходиться у внутрішній кишені про яку я забув. Вимушена півгодинна затримка! Але все рівно часу в нас багато.

11:34 Виходимо. Робимо фото біля стаї.(ФОТО 9.4,9.5).

Сильна невидимість.(ФОТО 9.6).

Беру азимут. Пересікаємо полонину по діагоналі. Ідемо схилом. Трапилася рогата суха смерека.(ФОТО 9.7).

Далі виходимо на окопи. Ч/з кілька хвилин врешті виходимо на гребінь. Тут є трохи лісу. Шукати вершину в таку невидимість безглуздо. Тим більше вона заліснена. Входимо у тесану браму з кругляка. Тепер ми у Івано – Франківській області. В цій місцевості я був 6 –го березня. Це надзвичайно допомогло в таку жахливу для орієнтування погоду. Виходимо відмінно прямо на будиночки на полонині Лабєска. (ФОТО 9.8)

Потрапили чудово. Кілька фото і продовжуємо рух.(ФОТО 9.9).

Сходимо вниз. Усе біле. Нічого не видно. Беру по пам»яті ліворуч. Виходимо ч/з цей ніби перешийок на іншу меншу полонину. Видно втрамбований сніг зі старими слідами. Тут давніше ходили, за кілька хвилин долаємо полонину. 6 березня тут сніг був серйозніший. Коли піднімався і сходив з втрамбованої стежки, по якій ішли вовчі сліди - провалювався вище колін. А тепер товщина снігового покриву від сили 30 см.

За кілька хвилин входимо у браму по боках якої вориння. Далі спускаємося лісовою дорогою. За кільканадцять метрів дорога повертає ліворуч. Далі падає вниз праворуч. Тут видимість значно краща. Снігопад вночі і під ранок був значний.(ФОТО9.10).

Виходимо на сідловину, яка на польській мапі 2010 – го позначена як перевал 1133. Праворуч чути струмок. Так все і має бути. Тут дорога розходиться. Ідемо на хребет Кичери. Тут має бути галявина, а за нею ще одна і 1км залишається до поч. Ворохти. Хочеться скоротити, хоча цей маршрут мені невідомий. Траверсувати хребет відомим мені маршрутом удвічі довше. Доходимо до галявини. Вона обгороджена воринням. Вся у снігу. Не видно стежок. Десь має стежка спускатися вниз, а потім виходити на іншу гору з галявиною, але знайти її дуже важко. Довго шукаємо. Приймаю рішення вернутися назад і таки траверсувати хребет. Неподалік знаходимо вхід на галявину, а ми лізли ч/з вориння.(ФОТО 9.11).

Повертаємось до розвилки і виходимо на дорогу, що траверсує хребет.(ФОТО 9.12).

Минаємо кілька струмочків ч/з дорогу. Облітає сніг з дерев. Капає з гілок. Відлига. Ми скинули вже висоту суттєво. Близько 400м м. Ми вже на вис. бл. 950м.

Зупиняємось біля струмка з дерев»яними жолобами. Чекаємо на інших. Тут можна з комфортом напитися води , що ми і робимо.(ФОТО 9.13,9.13а).

За кільканадцять хвилин проходимо повз дерев»яний столик з лавами обабіч дороги зліва.

Невдовзі дерев»яний місток. За мить трубу, ч/з яку тече невеликий струмочок. Сніг тут практично стопився. Почалася ділянка дороги з сильною заболоченістю. Відлига почалася серйозна. Капає з дерев. Курточки мокрі зверху.

Виходимо з лісу. Рідколісся невисоких ялин. Тут сильні калюжі і болото на дорозі. За 1 км натрапляємо на стоянку для кемпінгу. На деревах з»являються червоні смуги,зроблені балончиком. Схожі на маркери. Далі іде траверс гори Осередок. Виходимо на місце , де сходяться багато грунтових доріг. Ідемо вниз ліворуч. Виходимо на хати. Кількахвилинний перекур. Знімаємо бахіли. Вуличкою виходимо на колію. Потім ідемо асфальтівкою до моста.

14:58 Прекрасно проглядаються горби Ворохти.(ФОТО 9.14).

17:15 Переходимо ріку Прут по мосту.

Знову переходимо колію. І далі виходимо на шосе. Якісь матрасні туристи кажуть нам, що у Ворохті вчора був сніг. Тротуаром доходимо до центру (до вокзалу і автостанції).

15:27 Робимо фото біля автостанції.

Оксана зустрічає знайому, гіда, яка вела групу на Говерлу сьогодні. І у зв»язку з складними погодними умовами(поганою видимістю) була змушена завернути групу назад із Говерлянки. Техніка безпеки мушу визнати відмінна. Бо ми бачили багато погано одягненого екскурсійного люду вчора. Які поняття не мали куди вони ідуть. В кедах, без курток. А в таку погоду як ми спускались – це страшенна небезпека.

Підсумок дня: Останній день походу виявився найлегшим з фізичної точки зору, адже ми пройшли небагато і не штурмували жодної серйозної вершини. Та й маршрут мені був уже прекрасно відомий. Коли б не був на ньому 6-го березня у нас точно б виникли проблеми з орієнтуванням!!!

Вершина гори Лаб»єска досить заліснена і було нерозумно шукати вершину в таку невидь.

ПІДСУМОК ПОХОДУ:Незважаючи на ніщо, група подолала маршрут у складних погодних умовах. Пройшла серйозну психологічну підготовку, адже ніхто, окрім мене, не був у таких складних метеоумовах, наближених до зимових, у горах. Ніхто не долав такі значні відстані у снігопади. Група отримала неоціненний досвід. Тому можна зробити висновок: група проявила справжні бійцівські якості.