Мармароський і Чорногірський масиви

МАРМАРОСЬКИЙ і ЧОРНОГІРСЬКИЙ МАСИВИ 26 червня – 1 липня 2010 року

/ТЕХНІЧНИЙ ОПИС МАРШРУТУ/

СУБОТА. 26 червня 2010 року.  День перший.
Маршрут: КПП села Ділове - полонина Лисяча

Кілометраж: 16 км + 4 сумарних кілометри до румунського кордону і назад.
Час руху: 10:15 – 8:00
Погода: дощ.

Доведу до відома, що у нас команда збірна, люд з різних міст, тому довелося всім збиратися на вокзалі станції Івано – Франківськ. І вирушати нічним приміським потягом до Рахова, адже швидше не було сенсу, бо КПП в Діловому відкривається о 9:00. Час відправлення дизеля Івано – Франківськ - Рахів – 3:20. Та дизель спізнився чомусь на 10 хвилин.  В загальному результаті  ми прибули абсолютно не за графіком/7:55/, а у 8:30. Кондукторка не могла пояснити причини такої затримки.
Дощ  ішов усю ніч і ранок. Тому зустрів нас і в Рахові.
Відповідно не встигли на автобус , який ішов до Ужгорода о 8:00. Довелося чекати на наступний, 9:30. У село Ділове прибули у 8:50. Одразу кілька груп висадилося біля прикордонної застави (фото 1.1, 1.2).

Тому процедура з отриманням дозволів трохи затягнулася. Дощ за кільканадцять хвилин перестав. За цей час ми встигли поснідати бутербродами з «Живчиком» і компотом. Знизу було видно, що верхи хребтів затягнуло хмарами.
В 10:10 вийшли на маршрут (фото1.2а). Оксана – керівник групи - скомандувала, що нам краще підніматися хребтом, а не течією потоку Білий. Цей маршрут не то що не вивчав, але й зовсім не розглядав.  Цим керівник групи збив мене з пантелику. На генштабовській карті  не позначено теперішнього КПП. Тут і виникла проблемка.  Оксана повела усіх за собою. Я їй довірився, так як вона тут вже була раніше. Ми з Сергієм трохи затримались, щоб спакуватися. Через кільканадцять хвилин ми наздогнали групу.  Оксана трохи засумнівалась, бо перепитала мене чи ми правильно йдемо. Спитався місцевої дівчини, що вийшла нам на зустріч, чи ще далеко до церкви. Довідався що 2 км. Це ще більше загострило проблему, бо ми стали рухатись не в тому напрямку.  За компасом відчував, що щось не те. Напрямок невірний.  Ми мали рухатися на схід. Але сподівався на поворот.
10:20 фото Тиси (фото 1.3).
Група відірвалася від нас з Сергієм. Щезла з очей за поворотом на шосе. Тепер їх неможливо було зупинити, бо в  усіх телефони були вимкнені.  Сергій на моє прохання дістав GPS. Виявилось, що ми занадто наблизились до кордону/були вже майже перед ним/ і далеко віддалилися від села на південь. Групи на очах вже не було. Та мусили їх наздоганяти. А у нас найвищі наплічники понад 18 кг. Це було зробити не просто.
Біля першої хати спитались у місцевих чоловіка і жінки, що сиділи біля свого обійстя і продавали обабіч дороги афини довідалися, що тут немає найблищого підйому на хребет на який я сподівався. Виявилось, що хати, які ми бачимо за рікою, це вже румунське село. По ріці уже проходив кордон з Румунією! / Як встановлено тепер - за рікою були будинки румунського села Валя – Вишеулуй/.
Нарешті визначилось наше точне місцезнаходження. Неподалік виявились хлопчаки на велосипедах. Найстаршого з них попросив, щоб він поїхав навперейми групи і завернув всіх назад. Той не зовсім зрозумів чого я від нього хочу. Допомогла жіночка, яка назвала його по імені і пояснила. Той за хвилин 10 повернувся. І на моє запитання відповів, що наздогнав їх біля церкви. Виявилось, що то інша церква іншого села Хмелів. Тоді виявляється, що ми з Сергієм на початку цього села, а решта групи у центральній частині. Подружжя повідомило, що нам треба було рухатись в протилежному напрямку, назад до КПП і 500 метрів від КПП звернути біля кафе праворуч – і буде маршрут на Піп – Іван - Мармароський/далі ПІМ/. Це і був запланований маршрут.
Повернення назад/до КПП/. Недалеко від КПП невеличкий привал 15 хв. Промочили горло. 12 година дня – рушаємо! Через 500 метрів, звернувши праворуч біля кафе,  спитався жіночки для певності. Все правильно.
11:30 Ми на мості через Тису. Фото залізничного  моста (фото1.3а).
Потім перейшовши міст через Тису - місцевого гуцула. Рухались ми добре. Це дорога на Піп – Іван. За кілька метрів побачив жовте маркування. Сумнівів не було.
Далі йшли без подібних пригод.
11:45 дерев’яний міст через потік Білий (фото 1.4).
11:51 Перепочинок біля колишнього КПП Діловецького Лісництва (фото 1.5).
10 хв. Далі постійний рух по течії потоку Білого.  Невблаганною виявилась погода,  дрібний дощ почався, коли ми ще не дійшли до КПП Лісництва.
12:29 Альтанка. Зливаються два потоки. Потік справа і зліва. (фото 1.6; 1,6а)
13:20 Іде дощ. Привал на місці для відпочинку. Це урочище Ялин Діловецького лісництва. Тут зупиняємось обідати. Натягаємо тент над столиком і лавами. Ліворуч від столиків тече потік. Вода спадає вниз по камінню і він справді здається білим. Звідси очевидно й назва.  Вода закипіла за 15 хв.???
Фото 13:26. Пообідали бутербродами з чаєм.
14:05 Далі  рух лісом – мішані породи дерев/бук і ялина/. Стовбур зрізаного дерева - зупинка. Дівчата хочуть відійти.
Роздоріжжя.  Всі зупиняються не знають куди іти. Зорієнтовуюсь по карті.  Нам на полонину Лисячу. Тоді ліворуч. Згори між двома горами з лівої сторони від дороги стікає ще один струмок. І зливається з Білим. Ідемо дорогою ліворуч. Похиліший підйом. Через деякий час проходимо  невеликий водоспад. Потім дорога іде через потік. Потрібно переходити вбрід. Перед нами переходить група. За нею ми, бо зробили невеликий перепочинок скинувши наплічники.
15:27.Переходимо потік вбрід. Глибина 50 см. Використовуємо самостраховку трекінговими палицями, аби не намочити речі у наплічнику від несподіваного падіння, послизнутися доволі легко. Невелика глибина, але течія досить сильна. Переходимо знявши взуття і підкотивши штани вище колін. Вода крижана.
Юрко дістає гумові чоботи вищі колін від ЗЗК, собі і Марті. Тут вони стали йому у пригоді.
Ми перейшли. Переходить ще одна група. В них 3 категорія. Як виявиться пізніше це одесити (фото 1.7).

З ними ми перетинатимемося впродовж маршруту./Загалом з нами на маршруті Ділове - Піп – Іван  було 8 груп, - така інформація була надана нашому керівнику командиром Діловецького загону/. Дощ продовжується. Одесити переходять за нами.
15-46. Вдруге переходимо брід, спочатку подолавши велику багнисту ділянку перед потоком, близько 20 – ть метрів довжиною (фото 1.8).

Переходить декілька груп одночасно/. На генштабовській карті позначено міст, моста не виявилось. Мапа застаріла. Поруч його рештки.  Входимо у густий ліс. Набір висоти відчувається. Наших четверо попереду. Ми рухаємось позаду.  Через деякий час виходимо на невелику галявину з добротним дерев’яним будинком. У ньому знайшла прилисток якась група.
Продовжуємо рух. Підйом продовжується. Проїжджає повз вантажівка. Військовий Зіл. /Очевидно це і є той транспорт, який нам пропонували на КПП/. Надзвичайно знизився темп руху. Особливо важко дівчатам. Доводиться іти в дощовику, бо постійно ллє дощ, тому дуже парко. Неодноразово зупиняємось відпочивати. Дзвінок командира 1-ї групи Оксани. Вони 10 хв. ідуть, а 10-ть відпочивають, а нас все немає, тому починають хвилюватися, та заспокоюються, коли дізнаються , що ми на підході.
Кількадесят хвилин і ми на хребті. 2 Дороги розходяться. Тепер іти набагато краще, адже ідем хребтом. Підйом закінчився.
На хребті значно холодніше. Впізнаю дорогу з пол. Берлабашки. На цьому місці ми фотографували весняного Попа, вкритого снігом. Тепер можна іти на сліпо.
За хв. 20-ть виходимо з лісу. Ось і полонина. Видимість досить слабенька. Усю полонину поглинули хмари. Плюс темніє… Близько 8-ї вечора. Це незвично, бо темніти мало бл. 10-ї вечора, але погода внесла корективи. Чуємо людські голоси. Внизу очевидно намети однієї із груп. Ми не знаємо де наші. Зідзвонюємося з ними по телефону. Зустрітися доволі складно. Виходимо одні одним на зустріч. В результаті. Зустрічаємося з 1-ю частиною групи.
Ночуємо на горищі альпіністського будиночка, що збудований ліворуч дороги на Піп – Іван  у лісі в декількох десятка метрів над полониною Лисячою. Сам будиночок зачинений на товстий ланцюг і колодку Тентом закриваємо вхід на горище, бо воно без дверей. / Весною ми ночували у цій хаті, всередині гарна піч. І сама хата досить добротна./

Підсумки дня:

Погода виявилась невблаганною. Місце ночівлі було обрано вдало, зважаючи на погодні умови. Витратили додаткові сили на 4 зайві кілометри і часу бл. 1,5 години.

НЕДІЛЯ. 27 червня. ДЕНЬ ДРУГИЙ

Маршрут: полонина Лисяча - ПОЛОНИНА ДОВГА

Час руху : 15:00 – 22:00
Ходовий час: 6год.30хв.
Кілометраж: 16 км
Погода: ранок – хмарно з проясненнями, обід і вечір - сонце.

7:00  Підйом. Спустився по драбині з горища. Погода без змін. Повертаюсь, лізу в намет і теплий спальник. По 9 –й всі побудилися.
9:30 Палимо вогнище. Варимо їсти.Ідемо по воду.  Хмари пливуть по полонині.Натягаємо тент від дощу. Cушимось.
Бл. 12-ї покрапів дощик.
12:28 під тентом.
13:00 Погода покращується. Добре видно Берлебашку (фото 2.1) і Петрос. На Берлебашці вівці (фото 2)
14:00 Загальний збір(фото 2.1а).
15:00 Вихід
Від хатки йдемо дорогою. За кілька хвилин з дороги стежка іде різко вгору. Ідемо нею, щоб скоротити відстань.  З Лисичої підходимо під Піп-Іван. Стежка виходить на дорогу, що траверсує невисокий, але доволі похилий горб. Піднімаємося крутим схилом на горб, який є початком  хребта і початком полонини Квасничок (фото 2.5).
15:10 На горбі. Початок полонини Квасничок.
Минувши горб, проходимо повз провалля ( фото 2.5).

За проваллям зустрічаємо біля струмка групу з Чорногори (фото2.4а). Відкривається вид на лінію кордону (фото 2.2) і кордонні висоти (фото 2.2в/2.3).
Позаду відкрився чудовий вид на Петрос і Берлебашку та полонини під ними (фото 2.5). Попереду видно піраміду першої вершини ПІМ(фото 2.4/2.4а).
15:17 Полонина Квасничок. Продовжуємо пологий підйом (фото 2.5).
15:36 Невелика  сідловина під першою вершиною. Короткий привал (фото 2.4а). 15 хв. Крутизна схилу бл.45 градусів (фото 2.6б). Попереду один з північних хребтів ПІМ (фото 2.6). Між сідловиною і хребтом провалля (фото 2.6а/2.6в), відкрився вид на кордонні вершини (фото 2.6а).

16:02 Верх першої вершини, яку бачили з полонини (фото 2.6г).
16:05 В сідловині між першою вершиною і висотою ПІМ 1936,7 (фото 2.7/2.7а/2.7б). Хребет. Долаємо вузький перешийок. З правого боку стрімкий схил бл. 45 градусів, і відкрився вид на гору Шербан, по якій проходить кордон і полонину Струмки внизу (фото 2.8).

Внизу видно полонини Струмки, Лисячу і ущелину потоку Білого, також на північний – захід видно хребет гори Щевори (фото 2.9).

16:10 Висота 1936,2.

Декілька фото біля стовпа №364 (фото 2.10/2.11).

Зустріч львівської групи, що ішли на КПП після нас.
16:14 Полонина Струмки в хмарах (фото 2.11а). Видно кам’яні виступи (фото 11б) і урвища (фото 2.11в/2.11д).
16:22 Вид на гору Шербан (фото 2.12/2.13а). Північні хребети Пім (фото 2.11г/2.13б). Лінія кордону в хмарах (фото 2.13б). По масиву ПІМ пропливають хмари (фото 2.13).
16:28 Друга висота ПІМ 1937,7. Обеліск з тріангулятором. Загальне фото групи.

Відкрився вид на гірські хребти Румунії (фото 2.14а/2.14а1/2.14в).

16:33 Прощання з некатегорійниками: Евою, Ганною і Юрком. Рух хребтом.
16:41 Траверснули один з жандармів ПІМ (фото 2.15).
16:52 Між кордонними стовпами України і Румунії(фото 2.16/2.17). На якесь диво між сучасними старий маленький стовпчик колишнього чехословацько – румунського кордону, який існував тут до 1938 року і на декілька років став угорсько – румунським.

16:53 Видно найближчі румунські вершини.

17:21 Обхід кам’яних виступів (2.20а). За якими стежка розходиться, іде спуск до українського кодонного стовпа і повертає у глиб Румунії. Вихід на стежку, що після кам’яних виступів іде в глиб Румунії. Рух територією Румунії. Оксана і Роман за 200 метрів від нас. ГПС показав, що ми заглибились на 500 метрів у глиб території Румунії. Виявляється та стежка, що йшла через жандарм розійшлася за виступами. А ми вийшли на її праву румунську вітку.
17:21  Спускаємося з Капулу – Грошилору (фото 2.21).

Від київських дізнаюсь, що вже перед нами пішла якась група тією самою стежкою у глиб румунської території. Група підходить.
10хв. Перепочинок біля кордонного стовпа. Поруч струмок.
Привал закінчився. Рухаємось тепер усі разом. Нас семеро. Тепер рухаємось правильно від кордонного  стовпчика, що бачили його з хребта.

17:46 Неподалік румунського дерев’яного  будиночка. Пасеться табун румунських коней на кордоні (фото 2.17). Позаду ПІМ (фото 2.21а1)
Дорога пролягає по державному кордону (фото 2.21б). Колишні радянські загородження.  Які складалися із дерев’яних стовпів, набитих в землю через кожних 3 метри і обтягнених колючим дротом. В багатьох місцях він ще зберігся. А подекуди цвяхи проіржавіли і дріт лежить на землі натягнений під стовпами. В багатьох місцях стовпи взагалі відсутні. На стовпах трапляється жовте маркування.
Залишки цього загородження присутні тільки в деяких місяцях.
Маршрут проходить по старій ще радянській кордонній дорозі, яка у доброму стані. В багатьох місцях ще лишилися рови, біля загородження,  які ймовірно служили для того, аби на свіжому ґрунті залишалися сліди порушників кордону.
Ідемо хребтом Гори Головачиу.

Перепочиваємо під підйомом.  Бережемо сили на 3 день. І враховуючи те, що цього дня ми маємо пройти відстань практично Ділове – Лисяча але за менший відрізок часу це було технічно правильно.
18:10 вершина Головачин/так більш по – нашому, і так називає цю висоту угорська мапа/.
Минаємо вершину 1545,5 м гори Головачиу. Дорога ледь траверсує цю вершину. Невеличкий привал.
Рух продовжуємо із частими технічними перервами. Перед кожною висотою робимо короткий відпочинок.
Потім знов вершина і привал..
18:40 – 18:50 Висота 1548,4 - гора Бендряська. Київські відстали. Ми вирвалися вперед.
19:28 фото ПІМ. Спуск з висоти.
19:44 Рух по хребту висоти 1480.

20:04 Наближаємося до висоти 1556. На мить показується між деревами світлий ромбик полонини вдалині на горі. Це і є полонина на якій ми маємо ночівлю. Полонина Довга.
20:30 10хв. Перепочинку перед підйомом на висоту 1556
Дорога траверсує злегка вершину висоти 1556.
21:15 Бл.10хв. Перепочинку перед висотою. Вечоріє.
21:22 Виявляємо, що ми перепочивали в 20-ти метрах від повороту на полонину.  Вказівник на полонину (фото 2.24).  Вказівник каже, що на Щаул 45 хв. До Стоя 10 км 3 години.  Внизу на стовпі синя таблиця з написом «УВАГА! ДЕРЖАВНИЙ КОРДОН УКРАЇНИ». За другий  день ми пройшли фактично кілометраж 1 дня, але за 7 годин. Перший день від 11:30 до 8.
21:33 Полонина (фото 2.25/2.26).

З полонини добре видно захід сонця на тлі Петросу (фото 2.25а).
Уже вечір.
В 22 год. розбили намети, Швидко розвели вогнище, зварили їсти. Потік поруч набрали води. Зварили їжу і чай.  Почав накрапати дощик.  Уже досить стемніло. У 11:30 відбій.

Підсумки дня:

День виявився повним контрастом попереднього, якщо не брати до уваги незрозумілість погоди до 12 години.