Мармароський і Чорногірський масиви-3

СЕРЕДА. 30 червня. ДЕНЬ П’ЯТИЙ.

Маршрут : озеро Бребенескул – екопункт Перемичка.

Час руху: 10:19 – 19:39
Кілометраж: 16км
Погода: ранок - туман

9:38 Погода без змін (Фото 5 ).
Після такої некомфортної вчорашньої нічки і вечірнього промокання від зливи Сергій вирішив купити собі нормальний намет.

Погода без змін. Ентузіазм помітно знизився. Погода не покращується. Знову туман висить у верхах. Починаючи від висоти 1850м. Чекати безглуздо. Але й іти в такому тумані складно.

Та іншого виходу нема. Києвляни і одесити давно вже вшилися звідси. Виходимо 10:19 (Фото 5.2/5.3).

Озеро Бребенескул ледь видно (Фото 5.5/5.5а/5.6)

Ноги кросівки натерли. Іду в "шльопках".

Підйом на хребет (Фото 5.4). Ми в гущі хмари.

11:02 Траверсуємо гору Ребру (Фото 5.7).

Щось схоже на просвіти було між хмарами. Іти в шльопанцях незручно. Досить слизько. Під ногами альпійка , доволі кам’яниста стежка. Ще й цей туман.  Вітер дуже сильний. Деякі члени групи ще не були на такому вітрі.  Роблю доволі екстремальні фото. Через що й ,наздоганяючи, вдарився ногою у камінь. Неймовірна біль. Почав хромати. Важко іти.  Бачили у тумані 30 стовп. Послизнувся у шльопанцях, упав. Фотоапарат в болоті.

Над озером Несамовитим Оксана зупиняє всіх. Всі хочуть сходити з маршруту. Повстання в гірському батальйоні!!! Внизу не те що озера - нічого не видно. Все у хмарах. Моєї пропозиції іти через Говерлу в таку погоду ніхто не підтримав.
Спускаємося густим жеребом.
11:38 Зупиняємось біля Несамовитого (Фото 5.8/5.9). Знимкуємося.

Пробую одягти кросівки. Все марно. Не можу у них іти.
Від Несамовитого видно, що вище висоти 1700 – 1750 ідуть густі хмари. Це наш туман. Виходить ми ішли цих кілька кілометрів весь час у хмарі.

Хребет і вершину гори Туркул,  яка  має бути праворуч також не видно.

Ідемо по дерев’яних  стовпчиках з вказівними металевими стрілками на маківці. Потічок дуже розлив. Минаємо воду. Намочуємося. В багатьох місцях перейти , щоб не намочити ноги неможливо. Не знімеш взуття, бо грунт перетворився в багнюку.
Сергій хотів б на Говерлу, адже ще там не був. Тут нище вже немає хмар. Відкривається вид на хребет Малі Кізли (Фото 5.10а),

потім на Великі Кізли (Фото 5.10б).

Спускаємось все нижче.  Погода  покращується. Я дуже невдоволений , що ми не рушили далі. І сходимо з маршруту.  Але розумію, що не всі члени команди готові блукати і намацувати ногами стежку маршруту,  яка іде по хребті.

Зливається декілька потічків.  На карті зливи потічків на висоті 1395м.
13:54 Перший брід (Фото 5.11/5.12).

Малий потічок Прута досить прибув (Фото 5.12а/5.12б). У шльопках брід переходити досить зручно, зважаючи на мале й середнє каміння у потоці.
14:00 Другий брід. Вже вужчий.
За кілька хвилин зупиняємось на привал на широкому плаю у лісі . Ми під висотою 1653.
14:20 Проходимо неподалік метеостанції і біостаціонару(Фото 5.13). Гарно ці будівлі дивляться на фоні Брескула.Добре проглядається Говерла (Фото 5.14).

14:25 Внизу видно турбазу «Заросляк» (Фото 5.15).

14:26 Вказівник на Заросляк (Фото 5.16). Від Несамовитого пройшли 5,5 км. Залишається 1,5 км.
14:32 Дерев’яний місток через потік(Фото 5.16а).
15: 05 відпочинок під накриттям з лавами.
15:15 Вирішуємо дзвонити, щоб взяти додатковий день. І Оксана - щоб продовжити рух по маршруту, враховуючи покращення погодних умов. Ми з Романом маємо подзвонити на роботу. Біля Заросляка немає зв’язку, тому мусимо трохи піднятися на Говерлу.
З Говерли спускаються групи. Дівчата кажуть, що там далі із зв’язком усе гаразд. Мусимо підніматись незалежно від того чи нам дадуть дозвіл в мін спорту і на роботі.  Ті хто спускається радять нам залишити рюкзаки внизу. Вони не знають звідкіля ми йдемо і куди. Слово Ділове їм нічого не говорить.  Їх цікавить чи ми будемо ночувати на Говерлі.

15:43 Продовжуємо підйом на Говерлу. Проходимо повз потік Прута (Фото 5.17).

Підйом крутішає.
15:48 Оксані дають дозвіл. Зв'язок не дуже добрий.
Фотографуємось біля вказівника на Говерлу (Фото 5.18)і продовжуємо рух по маршруту. Часу ще вдосталь до Перемички.
Незабаром з’являється добрий зв'язок. Нас відпускають з роботи.
17:28 Перший виступ Говерли. Недовгий перепочинок (Фото 5.22/5.23).

Добре видно з правого боку Говерли гору Петрос (Фото 5.19).

Внизу видно метеостанцію на хребті і Заросляк (Фото 5.20). Неподалік меморіальна стела загиблих у 2009 році туристів (Фото 5.21а).
17:40 Продовжуємо штурмувати Говерлу (Фото 5.21).

Маршрут позначений дерев’яними стовпами з маркуванням (Фото 5.23а), в такому випадку можна рухатись вперше і без карти. Надійшла велика хмара на вершину Говерли.
18:29 Вершина Говерли (Фото 5.25/5.26).

Ми у хмарі. Робимо фото на Говерлі.  На Говерлі табличка і вказівник на турбазу «Заросляк» біля підйому з неї(Фото 5.24). Обеліск. Навколо нього велика підкова (Фото 5.24б).  Пам’ятник земель України з Тризубом (5.24а).  Видимість погіршилась і орієнтування стало набагато складнішим.  
18:40 Спускаємось з Говерли у західному напрямку (Фото 5.27/5.29).  Гірська стежка доволі кам’яниста. Треба бути досить обережним.

18:51 Біля висоти 1850,2 (Фото 5.28).

Зупиняємось під вершиною 1850 на декілька хвилин. Видно неподалік  альпіністський будиночок (Фото 5.29а). Двері відчинені навстіж. Очевидно у літній період тут ніхто не зупиняється , тому що в найблищій усюді тут нема дров.

19:39 Екопункт «Перемичка» (Фото 5.30а).

Поруч розташований недобудований притулок (Фото 5.30).

З галявини добре видно Петрос, через який пролягатиме наш завтрашній маршрут (Фото 5.31).

Сушимось. В хаті є гарна піч, правда без чавунної кухні. Тільки якісь бляхи. Сушимо одяг, взуття, а палатки на вулиці, зрозуміло що добре не висохнуть, бо вже нема сонця. Рюкзаки від намоклого одягу і палаток були важчими. Біля Бребенескула неможливо було це все посушити.
Взялися варити їсти. Зварили. Довго варилося, бо  погано горіло. Трошки настоянки на травах до їжі.
Спостереження: вогнище трохи нище висоти 1800 горить значно гірше, дає менше жару.

Підсумки дня:

Було помилкою ночувати біля Бребенескула, оскільки нам на один день залишалося дуже багато пройти. Потрібно було таки продовжувати рух. Але враховуючи моральну непідготовленість більшої половини групи. Рішення ночувати тут, очевидно, таки правильне. /Врятував ситуацію той додатковий день, що ми собі його добавили. Можливо потрібно було іти до Несамовитого, там між жеребом менше відчувався б вітер. А найоптимальніший варіант був розбити табір під сідловиною Брескул – Говерла.
Позитивним є те, що ми побували на найвисокогірнішому в Україні озері Бребенескул, що знаходиться на висоті 1801 мнрм. Незважаючи на погоду день видався досить цікавим. Побачили трохи Чорногори, бо до Дземброні погода була непоганою, окрім хмари на Попі – Івані. День додав досвіду ходіння і орієнтування в тумані. Довелося шукати стежку – спуск на озеро Бребенескул. Двічі її проходили. Довелося іти всліпу по азимуту. Та натрапили на стежку. Спуск враховуючи і туман досить екстремальний, мокра альпійка в поєднанні з крутим схилом утворюють чималу небеспеку.
Хоч було багато морального і фізичного напруження самооцінка групи зросла.
Висновок: Я не вгадав із взуттям. Але у мене не було іншого виходу. Бо кросівки нагризли так що йти не міг. І я одягнув шльопанці Коли слизько і дощ. Їх категорично заборонено одягати.  Хоча був вихід попросити у Романа кросівки.
В жодному разі не йти по каменистому грунту в шльопках, навіть якщо камені незначні.

ЧЕТВЕР.  1 липня. ДЕНЬ ШОСТИЙ
Маршрут: екопункт Перемичка – смт Ясіня

Кілометраж: 18 км
Час руху: 10:02 - 21:24
Погода: ранок – сонце, день – сонце, короткочасний дощ, вечір – сонце.

Бл. 6-ї чути крізь сон, як якийсь птах лазить по даху хати і літає навколо.
7:00 Підйом.
Відчинивши двері, до хати влетів окільцьований голуб (фото 6.1/6.2).

Дрова таки були вологими. Тому так погано горіли. Стружу ножем обрізки сухих дощок , що хтось приніс до хати. Сокири у нас нема. Сокира була у Юрка  Львівського , але він її забрав із собою. Чай закипів дуже швидко на трісках . Значить дрова принесені хлопцями були таки вологими. А не справа у висоті над рівнем моря.
Нога спухла. Не уявляю як ітиму. Підняв настрій окільцьований голуб. А то вже і керівник побачила, що щось зі мною, бо практично не розмовляю і без настрою.
Сонце висушило палатки аж сьогодні.
9:48 Збираємось от – от виходити. Відкривається вид на гребені північних хребтів. Раптом впізнаю хребет гір Синяк – Хом’як – Малий Горган /у 2008 там був/(фото 6.3) і видно й Довбашанку.

10:02 Фото біля Перемички (фото 6.4/6.4а/6.5).

Важимо наплічники. У Сергія 13 кг, у мене 13,5, у Романа 12, в Оксани 9кг, в Іри 7,5.
10:05 Вихід.

10:34 Полонина Скопеська (фото 6.6/6.6а/6.7).

Неподалік будиночків ліворуч дороги на дерев’яному стовпі білий вказівник у вигляді стрілки з 15 номером на жовтому тлі « Петрос 3 км 1,5 години» ходьби і жовта таблиця з написом « полонина Скопеска 1518 мнрм». За вказівником добре проглядається вершина Петроса.

З полонини      відкривається вид. На кілька хвилин показується  хребет гір Хом’як, Синяк, Малий Горган (фото 6.7). І поруч – лівіше-  сусідній , Довбушанка – Ведмежик- Пікун (фото 6.7). Погода прекрасна.  Ясне сонечко і ні хмарини.

Виходимо з полонини тепер ми бачимо її з лівого боку, якщо озирнутись (фото 6.8). Видно ті дерев’яні сараї. І внизу, тепер його добре видно з боку,  на галявині між рідколіссям смерек, будинок. Якихось метрів 300 від сараїв. Позаду Говерла , попереду Петрос. Справді стоїть перед нами , як камінь, адже з грецької назва Петрос перекладається  як камінь.

11:12 Полонина Головчеська. Дорога виходить з смерекового лісу (фото 6.10/6.11).

Справа приходить ще одна дорога. Фото знака.   Жовта табличка - 1488 м н.р.м. (фото 6.12) Пасуться корови, які стають добрими фотомоделями (фото 6.9).
Привал на 15хв. На горизонті добре проглядається хребет Попа  –  Івана Мармароського. Який знаходиться на відстані 30 – 35 км через хребти. Хіба що гвинтокрилом можна подолати таку віддаль напряму.  А так доводиться діставатися хребтами.  Перепочинок під горбом, на який тікає плай з дороги на Кваси.

11:25 Підйом на Петрос (фото 6.14). Звертаємо з дороги, що іде серпантином на Кваси, на стежку, яка вискакує на невисокий, але доволі стрімкий горбик (фото 6.14а). Плай підходить під гору.

11:50 Підйом триває (фото 6.15/6.16/6.18). Іти досить важко з перебинтованою ногою. Час від часу відчуваю біль від невдалого кроку між камінням.

12:04 Перший виступ Петроса. Короткий перепочинок.

Відкривається вид на Мармароси (фото 6.18), праворуч масив Гори Піп – Іван з Петросом і Берлебашкою (фото 6.18б/6.19),

видно наш підйом і Чорногірський хребет (фото 6.16).

Починається крутий підйом.

Трапляється жовте маркування 15 маршруту на великих  каменях.

12:27 Оксана з Київським подружжям подолала 2-й виступ.
12:30 На 2-му виступі Сергій.
12:48 Видно каплицю. За кілька хвилин і інші члени групи піднімаються на вершину.
12:52. Погода гарна, хоча з’явились  хмари.
Перекус на Петросі з київськими (фото 6.26а).

Вгостили їх кількома ковтками  бальзаму. А вони нас будзом. На Петросі зруйнована каплиця, із забитим дошками вікном.. Без дверей.  Баня каплиці лежить неподалік.  Драбина під каплицею, на яку ми повкладали свої наплічники.   Покручений хрест з металевих прутів з розп’яттям (фото 6.23).

Зліва від хреста дерев’яний стовп. Очевидно тут колись була таблиця з назвою гори, а тепер на стовпі написано червоною фарбою з балончика « Тут був Вася»(фото 6.28а1). Також виложений з каменів напіврозібраний тур (фото 6.27/6.26). Невисокий стовпчик з азбестової труби з написом трьома літерами «КБЗ», це межа Карпатського біосферного заповідника проходить по горі. Щось схоже є і під Берлабашкою.
Андрій київський питає. Що то за хребти на півночі, а я йому і кажу що то /з права на ліво/Хом’як - Синяк і Малий Горган - один хребет (фото 6.21).  Довбушанка, Ведмежик, Пікун, Полєнський і Кози гора – інший (фото 6.21). Він хвалиться , що хоч там сам не був. Але була його дружина.
На північному – заході гора Шешул (фото 6.22).

Видно Свидовець (фото 6.23а),

Чорногірський хребет (фото 6.25/6.27г),

Довбушанки (фото 6.27а) і Синяка (фото 6.27б) вдалині, а між хребтами внизу лежить село Лазещина, Мармароси (фото 6.26/6.27в/6.28).

Ми мусили швидко прощатися з нашими київськими друзями. Бо насувалася десь з території Румунії велика грозова хмара. Так шкода, що ніхто не взяв ніяких контактів.  А київська Оксана так хотіла подивитись на наші спільні фотографії (фото 6.28а2).
Вказівник. Така сама Біла таблиця у вигляді стрілки, яку на гострячку доповнює жовта мала стрілка з цифрою 15.  На дерев’яному стовпі увіковічнили  свої імена підкорювачі вершини. Біостаціонар 5,5 км,  2 години і Кваси 14 км, 6 годин. І хтось написав ще щось жовтим балончиком. Напис зверху донизу (фото 6.28а).

13:30 Спуск з Петроса. Спускаємося з Петроса в північно – західному напрямку.
Праворуч скелі. Спускаємось до пологого виступу. Зі східної сторони праворуч дуже стрімко.  Бачимо, що в тій стороні за Близницями вирує грізний циклон. Хмарами затягло пів неба і він наближається різко до нас (фото 6.30).
Поволі до висоти 1727.
14:19 Перепочинок неподалік вершини  Петросула. 10 хв. Насувається грозова хмара (фото 6.29). Вона вже набагато ближче. Вирішуємо спуститися на полонину і не йти через гору Какаразу. Навколо видимість трохи погіршується , але сусідні хребти ще видно (фото 6.29/а,б,в).

За 15хв. Висота 1727,8. Вдалині погримує. Крають небо блискавиці.
Спускаємось все нище . Натрапляємо на стежку, що іде рідким жеребом і заростями гірської вільхи. Входимо у рідколісся молодих смерек. Внизу видно полонину і багато будиночків. Спускаємося. Смереки на схилі практично не ростуть. Лиш одинокі кущики жеребу.
15:00 Спуск на урочище Печеніжиську (фото 6.31/6.31а/6.32/6.33/6.34). Досить складно спускатися, якщо взяти до уваги ландшафт. Каменистий грунт, порослий гірською вільхою.

Вирахував, що до циклону близько 3км. На мою думку, якщо врахувати швидкість звуку, то за хв. 20-30 мав би бути дощ.
15:03 Перейшли струмок.

Нас зустрічають діти (фото 6.34в/6.34б). Ми зав’язуємо з ними діалог.

Короткий перепочинок.
15:14 Гуцулка несе молоко (фото 6.34б).
15:15 Вихід з полонини.
Рух лісом 10 хв. Зупинка на обід. В лісі привал.  Від дощу натягли тент. І розвели вогонь. Обід. За кілька хвилин почав крапіти дощ. Нас зачепило крилом хмари. Дощ пішов не сильний. Ми уже не спішимо. До Ясіні не так й то далеко.

Бл.17 -30 Рух далі. Незабаром дощ припинився.
Рухаємось лісом. Стежка прекрасна. Доводиться долати час від часу сильно розлиті струмки. Через якихось пів години знову пускається невеликий дощ ненадовго. Долаємо з труднощами, аби не намочити ніг, сильно розлитий струмок. Короткий перепочинок. Перед полониною долаємо потік, переходимо по дрібному камінню.
18:40 Полонина Шесса (фото 6.35/6.35а). Стежку розлив потічок. Мусимо переходити.

Рух  строго на північ.
Рухаємось по лісовій дорозі . Дорога дуже заболочена. Дорога досить кам’яниста і дуже болотиста. Я відстав.
Зустрічаю гуцула з сином, що ідуть на Шессу. Той каже , що нам звернути треба біля пам’ятника.

Виходимо на галявину. Долаємо велике болото. Всі мене чекають на галявині.
Рух прямо. Ідемо стежками деякий час попри дорогу, щоб не йти по болоті дороги.
Минаємо 1-й поворот.
Гуцул пасе у лісі корови.
Минаємо 2-й поворот.
Роздоріжжя. Дорога плавно падає вниз. Болото
19:38 Вихід з лісу. По обидва боки вориння . Починаються обійстя смт Ясіні (фото 6.36).
Відкривається вид на Петрос – Говерлу.

З іншого боку на Свидовець.

Минаємо калюжі і заболочені місця дороги, доводиться іти берегами.
Рухаємось до висоти 862 (фото 6.37).

Рухаємось берегом понад дорогою, бо  на дорозі глибокі вирви від дощових вод. Іти складно.
Дорога в багатьох місцях повертає змійкою. Проходимо попри соновий бір. Люди щось там збирають. Кажуть, що ми ідемо вірно.
20:45 Пам’ятник. Фото групи і невеликий перепочинок (фото 6.38а). Фото на тлі Петроса (фото 6.38).

З північного – заходу показується Чорна Клива (фото 6.38б),

також внизу видно хати смт, над якими вдалині масив Синяка (фото 6.39).

Рух вниз. За пів години виходимо до залізничного насипу. Біля залізничного мостика підіймаємося на насип і переходимо колію. Жіночка каже що ми рухаємось вірно. Рухаємося повз колію. Бачимо вокзал.

Підсумки дня:

Місце ночівлі було прекрасне. Ніч була найкомфортніша і найтепліша. Хоча жодна холоднечею не відзначилася, хіба що вологою. Колоритною емоцією був окільцеваний голуб. День на рахунок погоди був найкращим за усі попередні. Не враховуючи те , що нас потурбував невеличкий дощик, коли ми були у лісі і рухались до Шесси. Ми чекали сильнішого. Минулося.
Вийшли 0 10:00, хоч прокинулися найпізніше. Ну тут такий чинник: не треба було збирати намет і тент.  

ВИСНОВОК:

Загалом група подолала 105 км. З урахуванням коефіцієнту перепадів висот 126 км /якщо брати середній коефіцієнт 1.2/
Дуже допомогло від блукань те, що відтинок маршруту від повороту на полонину Берлебашку аж до ПІМ, та від ПІЧ до Петроса я знав. На весні були на ПІМ, а на Чорногорі уже 3 рази.
 Найскладніші ділянки маршруту були в таких місцях: полонина Гроппа через неточності на мапі,  гора Бребенескул через туман, і спуск до озера Бребенескул/також туман/   і в лісі на шляху до Ясіні, що не дивно, бо це ліс/хоча у лісі-без пригод/.  ГПС мало чим допоміг. Наприклад, спуск до озера показував за 150 метрів. Пройшли 50-ть, але стежки не виявили. Довелося іти по азимуту за компасом і натрапили на стежку, яка ішла справа, а за ГПСом вліво було ще 100 метрів.

Літописець : КВАС. 2010.