Технічний опис маршруту спортивного пішохідного походу 2-ї категорії складності.-4b

Здійснений в період 30 квітня – 8 травня 2011 року в Українських Карпатах.

На Малій Братківській бачимо ще якусь групу, що рухається у бік Чорної Кливи. 43 стовп. На цьому місці я зустрів рівнян у 2010 році. Ідемо по стовпчиках. На стовпі 42/3 має бути спуск на полонину. 15:26 Врешті знаходимо стовп. Це має бути він. Стовп трохи пошкоджений. Ледве вгадується верхня цифра 42.(ФОТО 4.45).Якби не було допоміжних стовпів, то було б складно його знайти.

Отже від нього має бути стежка! Перепочинок для з»орієнтування.(ФОТО 4.46).

Стежки не видно. Якщо вона є, то присипана снігом. На південному схилі ще й є зарості гірської вільхи і жеребу. Якщо спускатися тут – доведеться ними дертися. Неприємна перспектива! Вирішую пошукати щастя з іншого боку Малої Братківської. Від стовпа 41/5 також позначено на мапі маршрут штрих пунктиром. Може там буде простіше?!

15:35 Виходимо на вершину Малої Братківської. Тут 42 стовпчик.

Нарешті стовп 41/5. Тут ще складніша ситуація: зарості ще більші. Залісненість вища. Стежки також ніде не видно. Витягую іншу карту. Чеську(пол.. укр..) 2009 року. На ній від стовпа 42/3 позначена стежка, що губиться. Тобто стежка не доходить на полонину, а спуск /стежка на полонину/ позначений практично з вершини Малої Братківської. На мадярській подано все ще схематичніше. Спуск позначено тільки в районі стовпчика 41/5. Від 42/3 чи з вершини взагалі не позначено ніяких спусків. Стовпчики взагалі не позначені. Мала Братківська на ній не позначена, як і на мапі Аерогеодезії 2003 року. Маршрут – спуск на Левковець і далі до Чорної Тиси тут позначено 63 номером. Добре, що є нова карта 2009 року. Вона найточніша. Та має одну особливість! На карті Аерогеодезії вис. 1677 вказана як гора Руська. Так само її називає й угорська мапа! А на чеській ця висота – це Мала Братківська. Не думаю, що на 2х мапах була б така значна помилка. Тепер бачу, що і на карті ДНВП «Картографія» також висота 1677,7 названа горою Руською. Вже з мапи каже протилежне! А спуск на цій мапі також з вершини малої Близниці. Тоді висновок – 1677 і є Руською. А Мала Братківська це очевидно висота 1703. Їй б пасувало бути Малою Братківською. Будемо вважати так. Цікаво, що Руською чеська мапа 2009 –го називає вис.1612,2. Це дивно адже полонина Руська позначена під вис. 1677, яку вона називає Малою Братківською. Тому будемо вважати помилкою, що висота 1677 – Мала Братківська. І візьмемо до уваги інші мапи, які цю висоту називають Руською. Карта генштабу також називає цю висоту 1677 Руською.

Повертаємось до стовпа 42. На полонину спускаємось за азимутом. Продираємось крізь зарості гірської вільхи і невисоких ялин. Гірська вільха тут трохи вище колін. Йти не дуже складно. Значно легше ніж жеребом. Внизу видно полонину.

16:04 Виходимо на досить велику галявину за якою починається ліс.(ФОТО 4.48).

Проходимо 500м лісом. Трапилось на шляху кілька невеликих сніжників.

16:26 Полонина Левковець.(ФОТО 4.49).

10 хв. привал. Ліворуч кілька будиночків.(ФОТО 4.50, 4.51).

Вийшли на стару дорогу.(ФОТО 4.52). За вис. 1430 видно масиви Говерли і Петроса. (ФОТО 4.53),

масив Свидовця (ФОТО 4.54,4.56).

Над будиночками хребет вис.1651(ФОТО 4.51,4.55).

Води біля будиночків невидно потрібно спускатися трохи нище будиночків і шукати. На це не хочеться тратити час. Пропоную іти трохи вниз. За 500м має бути струмок.

Так і робимо.

Вирішуємо спускатися до Чорної Тиси не дорогою, а стежкою. ч/з вис. 1430. Так ми зрізаємо 2км. В нас і так протяжність маршруту 139.6 км, а має бути 135км. Стежка іде ч/з висоту. У лісі вона губиться. Потрібно ставати на обід. За висотою губимо стежку. Нема коли її шукати! Беремо праворуч. Тут нема ніякої стежки також. Нічого спустимося по азимуту. Внизу є інший струмок. Спускаємось вниз до струмка. Напоруємось на вітровали і крутий схил.(ФОТО 4.57).

Долаємо перешкоди. Дівчата відстають. Рух значно вповільнюється. Окремі ділянки досить складні! За яких метрів 200 чути внизу шум води. Ідемо на нього. Всюди повалені смереки . Доводиться продиратися крізь них. Спускаємося крутосхилом.

17:36 Біля струмка варимо чай.(ФОТО 4.58).

Бутерброди з салом. Горіхи. Поїли. Настрій групи піднявся. Іду на розвідку. Переходжу по сухій вваленій смереці на інший берег.(ФОТО 4.59). На тому боці немає стежки. Тут нема лісоповалів, але він густо порослий середніми смереками. З наплічниками тут рухатись дуже складно. Приймаю рішення рухатись лівим берегом за течією(адже цей струмок впадає у Чорну Тису). Рухаємось на відстані 50-100 м від річки. Ідемо схилом . Козячими стежками. Невдовзі виходимо на стежку, що раптом приходить знизу від струмка. Переходимо низом ч/з смереку, що впала на стежку. Огинаємо дугою пагорб. Виходимо ніби на просіку. Від горба вниз відходить відросток. Я вже точно знаю де ми є. Тут просіка. Місце на дорогу. Вдалині бачимо вис. 1156. За 500м від нас стежка іде ліворуч. Вона має з»єднатися з тією, яку ми не загубили, коли спускались з вис. 1430. Але нас на ній чекало б 2 броди. Тому вважаю, що рухаємось ми якнайкраще. Ще й до того нам ч/з вис. 1156 ближче. Ми зекономили час зрізавши бл. 2км, коли не пішли дорогою від будиночків з полонини. Також нас тією дорогою чекало 4 броди, що також могло забрати чимало часу. А так ми обійшлися без бродів. Піднімаємося на дану висоту. Спускаємося. Чути шум двох струмків з обох боків. Схил сильно заріс. Доводиться продиратися крізь дрібні хащі. Звідси видно ущелину внизу і наскільки ми вже впали. Проглядається сусідній хребет – Тисчорський Грунь. Внизу має бути потік Чорної Тиси і нормальна дорога над ним. Через хв. 15 справа приходить дорога. Попереду велика відкрита місцевість, це просіка. Пройшли метрів 100 цією дорогою. Внизу видно нашу дорогу. І ліву притоку Тиси, на якій ми обідали. Біля зливу 2-х річок будиночок. Він позначений на мапі.

19: 48 Переходимо річку по дошках.(ФОТО 4.60 – 4.62).

Робимо 10хв. привал. На мапі позначено міст на зливі, але в реальності він зруйнований. Ця ліва притока впадає у Чорну Тису.(ФОТО 4.64,4.63).

19:58 Робимо фото групи біля зливу струмків(ФОТО 4.65).

Підходять лісоруби з конем. Один переходить ч/з «наш брід». Інші перебрели струмок у місці де був міст. Неподалік таблиця з вказівником.(ФОТО 4.66).

Тепер рухаємось нормальною дорогою. Вимощеною камінням і добре підсипаною. Праворуч біля дороги великий бетонний об»єкт. За кілька хвилин велика галявина з купами кругляка. Тут лісоруби стягують деревину. 3,5 км до перевалу.

20:14 Минаємо кілька дерев»яних мостів.(ФОТО 4.67).

20:17 Хрест чорнотисянцям, що віддали своє життя за щасливе майбутнє гуцульського краю 1 жовтня 1944 року.(ФОТО 4.68,4.69).

20:46 Вказівник до витоку Чорної Тиси.(ФОТО 4.70).

Різкий поворот, а потім ще один зігзаг дороги праворуч. На мапі чітко видно ці вигини дороги. За 20 хв. виходимо на перевал.

Тут будиночок. Нам треба посушитися. Пішов на розвідку. 1-й поверх захаращений, але на 2-му(у мансарді), є чудова кімнатка з піччю. Вирішуємо заночувати у будиночку. Щоб посушитись і тут буде тепліше. Вхідні двері і віконниці зачинені, але біля входу є вузьке вікно без шиби. Перелазимо. Потім подаємо один одному наплічники ч/з вікно. Варимо їсти . сушимось. Шукати воду ніхто не має настрою. Темно вже. Води тут трохи є. Також маємо троїхи з собою. Нам вистачить на вечерю., а вранці підемо на пошуки. Варимо їсти і сушимось.

Підсумок дня: Якщо б ми пішли дорогою з полнини Левковець від будинків, то внизу нас б чекало 4 броди. Якщо б пішли стежкою вниз з вис.1430 - 2 броди. А так обійшлись без бродів. І скоротили бл. 2км. Досить важким цього дня виявився підйом на Дурню. Ми провалювалися вище колін в сніг. Також ускладнював рух жереб.