Технічний опис маршруту спортивного пішохідного походу 2-ї категорії складності.-6a

Здійснений в період 30 квітня – 8 травня 2011 року в Українських Карпатах.

13:26 Подолали перший жандарм. Тут хрест з нержавійки.(ФОТО 6.53,6.55). Видно гору Драгобрат і Хом»як(ФОТО 6.54), також карнизи Близниць і самі вершини близнючки з 2-м жандармом(ФОТО6.62,6.63),

масив Петроса(ФОТО 6.57).

2 чоловіки спускаються з Близниці очевидно на Драгобрат.

13:31 Підйом на 2-й Жандарм.(ФОТО 6.59).

14:02 За жандармом робимо технічний відпочинок і перекус.(ФОТО 6.61). Видно підйом. На горі снігова шапка. Їмо горіхи з шоколадом.

Квадоциклісти.

Спочатку штурмуємо Велику Близницю серпантинною стежкою. Потім по діагоналі виходимо на снігову шапку. Тут наст.

14:25 Вершина Великої Близниці. Тут встановлено тріангуляційний знак.(ФОТО 6.63б).

З вершини видно масив Попа – Івана Мармароського.(ФОТО 6.63а). Гарно видно Близницю.(ФОТО6.63в).

Одразу ж спуск. Видно сусідню вершину Близницю. На горизонті видніється масив Попа - Івана Мармароського. (ФОТО 6.64).

Одразу ж штурмуємо Близницю. Снігу тут менше. Схожої снігової шапки немає.

14:46 Вершина Близниці.(ФОТО 6.69,6.69а).

Видно Велику Близницю з карнизами(ФОТО 6.66),

з східної сторони видніється масив Петроса(ФОТО 6.70). На вершині - вказівник.(ФОТО 6.67). Робимо невеликий привал.(ФОТО 6.68).

15:00 Спуск на Жандарм Близниці.(ФОТО 6.71,6.72). На Жандармі перепочиває якась група.

15:06 У сідловині між Близницею і Жандармом - стовпчик з маркером і поруч пам»ятний знак, у вигляді піраміди з каміння.(ФОТО 6.74). Видно встановлений групі , яка взимку 1990 року тут загинула.

Виходимо на Жандарм. Перетинаємося з тією групою. Вони ідуть на Топас.

15:17 Спускаємось з Жандарма.(ФОТО 6.74а).

15:18 Видно полонину Гроту.(ФОТО 6.75,6.76).

Внизу на хребті було видно ще радянський військовий Газик. Мабуть привезли якихось туристів !? 15:20 Вказівник на Браївку і Тростянець.(ФОТО 6.78).

Далі події набули детективного жанру.

Ми ще трохи наблизились.

Полонина Стремчеська. Здалеку видно автомобіль. Військовий газон. Газ - 66. І багато людей біля нього. Перша думка виїхали щось святкувати на природі. Вихід на полонини чи щось схоже. Ще якась група піднімається. Вони ідуть на Топас. Підійшли блище.

Побачили, що один чоловік забирає стілець, а інші забирають полотнище, у яке ніби загорнене тіло. Так і є! Ще не вірив своїм очам. Ще не доводилось бачити нічого подібного. Хтось помер, якийсь п»яниця? Ми проходили повз. Ніхто з не сказав нічого. Чоловіків було багато. Машина МНС.

Добрий день. Сказав нарешті старший. Ми відповіли. Лариса і Наталя були ззаду. В низ один з чоловіків щось питався. Питав куди йдемо і чи зареєстровані в МНС(рятувальників).

От чого ця група затрималася так довго на Жандармі. Звідси було видно все, що робилося біля Газа.

15:31 Підійшли до іншого знака виложеного за каміння.(ФОТО 6.79).

Машина нас обігнала.(ФОТО 6.80).

Тут зробили привал. Взяв азимут. На Браївку. Оксана підтвердила. Вона тут була раніше. Праворуч видно Малу Близницю і гору Стару(фото 6.81).

Стовп – Вказівник.

Пам'ятник виложений з каміння.(ФОТО 6.79).

Біля знака виложеного з каміння зорієнтовуюсь. Оксана підтверджує. Вона вже тут була.

15:54 Спуск полониною.(ФОТО6.82).

Ліворуч зруйнована кошара.(ФОТО 6.83).

15:59 Внизу видно кошари.(ФОТО 6.84).

Одна маленька стая.(ФОТО 6.86,6.87).

Над кошарами хрест з мальованим розп»яттям. (ФОТО 6.85).

Якийсь турист вийшов зі стаї. Спитали чи тут є вода. Відповів що треба спускатися нижче.

Фото на полонині.(ФОТО 6.88).

Стая мала, з трубою в даху.

Вказівник.(ФОТО 6.89). Дорога входить в ліс.

Ми пішли. Трохи пройшли буковим лісом. Мапа говорила, що дорога робить коло. Праворуч вниз ішла стежка. Одразу зрозумів, що вона скорочує шлях. Нам сенсу не було обходити. Та тут був серйозний схил. Наталі з Ларисою йти було важко. Їм без палиць важко на спусках. Оксана з Сергієм пішли дорогою. Кричав їм, що сюди. Ми йдемо стежкою. Вони очевидно не чули. Погано що ми розділились, але вони нікуди б не ділись. Ми ж мали їх випередити. І зачекали б їх уже на дорозі знизу. В лісі було стадо овець. І чабан. Місцевий гуцул. Спитав чи ця стежка йде напоперек в Тростянець. Він підтвердив.

Хтось до нього подзвонив, він казав йому за тіло, що якраз тепер забрали.

Я перепитав.

• Як пішов на Різдво, так і по сей день. Пропав. Ходив по хатах. Пив потрошки. Тай назбиралоси. Дістав «білку»! Ішов до родичів… В той конец. А впинивси тут, у верхах. Шукали по всіх горбах, але туда аж не заходили. Хто знав, що його понесло аж у верхи./Донедавна схили Близниць були засипані товстезним шаром снігу. Пошуки нічого б не дали./…Вчора туристи з Харкова піднімалися і подзвонили емчаесникам.
• З Харкова? Ми їх зустрічали вчора! – втиснув я свою римарку.
• …Сказали, що знайшли людські кості. То шо лишилося від тіла… Тварини, птахи повиїдали…
• …Непоганий був мужик. Я з ним тут вівці пас на полонині. Були разом в стаї на Браївці…
• Тут група замерзла ?!- спитав.
• А було. 4-ро їх було. Відстали від групи. Вийшли на карніз і звалилисі вдолину і позамерзали.

Далі гуцул нам розповів мало не половину історії села. Про те, що йому мати розповідала!!! Про бандерів, як заходили на Браївку. Казали: треба хлопці трохи сиру, бринзи. То їм давали. І вони йшли. …Пастухів не чіпали. Про Першу Світову. Як мадяри з австріяками сиділи на Близницях, а москалі їх так били з гаубиць. Про тіла російських солдатів , якими була вкрита вся полонина Грота. Потім австріяки тікали як вівці. Потім брали людей з Квасів і вони мусіли хоронити ті трупи. Сморід був такий, що замотували на писок шмати.

17:05 Привал. Перед нами горб, за яким має бути спуск на Тростянець.(ФОТО 6.90). Дівчата побігли до тієї першої хати за молоком.

17:57 Група над присілком Квасів Тростянцем(ФОТО 6.91).

Дорога сходилась з іншою дорогою, що йде попри потік. Перед роздоріжжям виявили крамницю. Де поповнили наш запас вівсяного печива. Всередині. Двоє чоловіків. Один у камуфляжі.

Чоловіки вийшли і один на підпитку явно хотів з нами поспілкуватися:

• Добрий день! Ви вибачайте, ну ми поминаємо свого товариша. Який пропав і тепер знайшли його тіло. Ми разом працювали з ним.
• Та ми знаєм. Ми там були.
• Добре, що є такі як ви, що його знайшли.
• Це лісник. Він зараз вам розкаже куда йти.
• Та в них є карти.
• Розкажи, розкажи.
• От так тримайтеся 15-го маршруту, нікуди не звертайте і так вийдете на Петрос. То я ставив вказівники.

Всі в селі уже знали про тіло. Ми ще не встигли спуститись, а село вже гуділо про останню подію…

Попрощалися. І ми пішли.

Звернули з шосе. Перейшли міст ч/з Чорну Тису. Перейшли дорогою попід залізничним мостом. Праворуч з»явилися малі каскади потоку Кваснянка. 5 – ти хвилинка. Зорієнтувався на мапі . Дорога повернула різко ліворуч. І пішли жовті маркери 15 – го маршруту. Про них нам казав лісник. Та нам треба на Веснарку. На угорській мапі 15 – й маршрут був позначений як 76 – й. А наш як 75 –й. Цією дорогою ліворуч ми зробили практично коло і вийшли на руїни великої будівлі. Певно це була недобудована в 80-х турбаза.

18:19 Фото на трасі на Рахів.(ФОТО 6.92а).

18:25 Ми на мості ч/з Чорну Тису.(ФОТО 6.93,6.94).

18:30 Минули залізничний міст.(ФОТО 6.95).

18:38 Обійшли півколом недобудовану турбазу.(ФОТО 6.96).

18:43 Фото біля загородженого воринням дерев»яного будиночка з табличкою Карпатського Біосферного Заповідника.(ФОТО 6.97).

Знайшли невелику галявину біля підйому. Тут і ночуємо. Дров повно, води також достатньо, за метрів 20-30 Кваснянка.

Ось як виглядає траєкторія нашого руху ч/з присілок сьогодні. Червоне кільце – це приблизне місце нашого табору в лісі. Далі/за кільцем/траєкторія підйому наступного дня на хребет вис.1089.(ФОТО 6.92).

Підсумок дня: Цього дня вклалися з запланованим відрізком маршруту. Дозволила погода. Відповідно пройшли найбільше за решта днів. День був дуже насиченим на події. Ми зійшли в перше село за 6 днів.