Технічний опис маршруту спортивного пішохідного походу 2-ї категорії складності.-3a

Здійснений в період 30 квітня – 8 травня 2011 року в Українських Карпатах.

14:29 Вис.1262.6. Стовп №8.

Думаю, що внизу вже перевал за кільканадцять метрів. Лариса каже, що ще ні. Правильно. Знову дивлюсь на мапу. То ж стовп №6 на перевалі, а не 8-й. Ще тоді залишилось 2 стовпи!

Робимо відпочинок. Перед 8 – м стовпом. Трохи водички.

Ще спускаємось на одну висоту. За 400м 7 стовп. За 750м перевал Легіонів. Якась велика група піднімається на Тавпіширку. Вони ймовірно з Бистриці.

14:49 Виходимо з лісу на перевал. Тут кам»янмй насип і величезний хрест.(ФОТО 3.22,3.23).

Дощ припинився. Сергій пішов по воду. Превал. Влаштовуємо обід. Трохи праворуч від пам»ятника вказівник і під ним стовп 6/4.

Мало в нас води. Потім я пішов Дорогою Легіонів. Пройшов м 400. Нема струмків. Спустився на шум води. Пішов за течією струмка. На галявині під горбиком розбили табір туристи. Вийшов на перевал з іншого боку.

Володя вирішив спускатися у Бистрицю. І його не втримати. Залишив нам намет . Свою частину їжі. і повний балон 450г). Бо з такою погодою нам не вистачить пів 450г і цілий 250г. Лариса взяла намет.

Одразу побачив той горбик де йде підйом, виходячи з карти і компаса. Перепитав у Лариси. Вона підтвердила що підйом справді іде по цьому горбику на південь. Вона вже тут колись була. Тепер ідемо жвавіше. На горбику стовп 6/3. Входимо у ліс. Тут стая. І 6-й стовпчик. Беремо трохи вправо і виходимо на маршрут. 250м падаємо вниз і знову підйом. На горбі 5 стовп. Різко повертає маршрут ліворуч. Тут немає маркерів, але рельєф нанесений правильно. Перелазимо ч/з смереку. І дивившись на карту я перечепився і впав. Та Слава Богу усе в порядку, нічого собі не переламав. 500м хребтом плавний перехід на вис.1142. На вершині 4 стовп. Висота цих вершин і кордонні стовпчики 5 і 4 не позначено на карті Аерогеодезії. Знову допомагає укр. – пол.- чес. мапа. Знову різкий поворот 90 градусів. Тепер праворуч. ч/з 300 м знову вниз. І зразу вгору на вис. 1196,9. Тут стовпчик №3, якого нема на Аерогеодезії також. Внизу нище вершини починається полонина. Де робимо невеличкий привал. Знову спуск полониною і підйом у ліс на х -т Пантиря. Ця полонина у сідловині як каже чесько – польсько – українська мапа - це перевал Малі Рогодзи. Аерогеодезія ж мовчить. Долаємо горбик, на якому знаходиться стовп №2/ч-п-у мапа/ і за 500м виходимо на вис. 1213,3. Це і є гора Пантир.

18:04 Робимо фото.(ФОТО 3.24).

Тут є стовп. На мапі він позначений як №1, але в наявності на ньому латинська цифра IV.(ФОТО 3.25).

На ньому герби двох колишніх держав речі Посполитої (ФОТО 3.26)

і Чехо – Словаччини(ФОТО 3.27).

Орел і лев відповідно. Невеликий перепочинок від наплічників. Нижче на південному схилі іде дорога на полонину. Ми не пішли хребтом далі, де на закінченні гребеня ще однієї вершини гори починається полонина. З цього місця маршрут бере південний напрямок. Пішли дорогою на полонину. І це збило з пантелику. Не поглянув на мапу, а йшов по пам»яті.

18:22 Ми пройшли полонину в південно – східному напрямку.(ФОТО 3.28).

Перейшли брід струмка, який сильно порозливало між травою. І дійшли краю полонини . Нижче залісненої вершини тут починалася лісова дорога. Вирішив усіх посадити на задниці і перевірити стан речей. Це дорога на Дурню. Але треба перевірити себе!

Дивився у південному напрямку. Так. Пантир. Ми перейшли полонину. Он цей струмок стікає вниз. Вис. 1190,2, яку траверсує ця дорога! Блін! Ця дорога не на Дурню!!! Вона іде на Климпуші і Згари, присілки Бистриці! Нам не сюди! Повертаємось! Ми десь пропустили поворот. То моя неуважність! Знову перейшли струмок, але вже нижче біля лісу. Його тут можна було легко переступити. На іншому боці зняли наплічники. І спинились попити води. /Раз ми вже тут!/ Дістав горня, що було прикріплене до рюкзака.

Трішки далі був дерев»яний фундамент. Тут очевидно колись стояла стая. Зайшовшиу ліс ми траверсували схил гори Пантир. Ішли в західному напрямку. Так мали вийти на маршрут з гори. Через кілька хвилин ми вийшли на добре прочищену дорогу, що йшла по хребту. Це був маршрут. Коли ішли дорогою на полонину, то не помітили спуск вниз.

18:47 Долаємо завал.(ФОТО 3.29 – 3.32).

Пройшли 1км. Трапилась розвилка. 54 Стовпчик на розвилці. Гребінь закінчувався . Одна дорога йшла праворуч, падала вниз, а інша ішла ліворуч. На мапі від червоного маршруту позначено дорогу праворуч, що веде в низи до вузькоколійки, що йде повз струмок Турбаціль до лісництва Турбат. Звірив азимут. Все було наче правильно - нам ліворуч.

Та тепер зрозуміло, що те місце яке було на мапі ми вже давно пройшли. І цю дорогу в низи ми взагалі не помітили. Що є досить дивно. Пішли ліворуч. Тут ніби було 2 орієнтири. 1-й - азимут, а 2-й - струмок, який ми чули зліва. Це той самий струмок, що тече з полонини, на якій ми щойно були. Наче все збігалося. Але ми не знали що те місце ми вже давно пройшли.

Пройшли цією дорогою ліворуч кілька десятків метрів і дорога почала зникати. Ми у рідколіссі і багато лісоповалів попереду. Це підозріло , бо мала б бути нормальна дорога, коли маршрут ходжений. Лариса/наш інструктор з фітнесу/ проявила ініціативу, пішла на розвідку і почала долати вітровали. І на 2-й поваленій смереці так погано впала, майже головою вниз. То було кумедне видовище, але ніхто не сміявся. Ми стояли і ніхто не міг нічим зарадити. Бо до неї було метрів з 20 - ть. І нас загороджували серйозні вітровали. Їй самій довелося виборсуватися звідтіль. Я швиденько повернувся і пішов дорогою праворуч. Радив краще повертатися, щоб не шукати пригод на свою голову. І побачив стовпчики. Гукнув усіх, що нам сюди. Щось незрозуміле з цим місцем. Хоча це рідколісся це певно та маленька ділянка, що позначена на мапі за метрів 100 далі від повороту грунтової дороги на Турбат, коли спускатися з Пантиря.

А ця дорога вліво – це очевидно стара дорога, що з»єднається з червоним суцільним маршрутом, що іде з Бистриці(Климпушів). А ця притока є притокою потоку Дурнинець.

Йти далі немає сенсу. Зі слів знайомих знаю, що нас чекає стрімкий підйом. Вже смеркає. Ми трохи не встигаємо до того місця на карті, де позначено будиночки в лісі. Вночі ми їх можемо просто не знайти. Приймаємо рішення ночувати біля колишнього прикордонного стовпчика. Тут доволі гарне місце. Воду маємо.

Пройшли ще трохи. І заночували біля урочища Під Пантирем. Спустились до струмка Пантирець десь за 200м. Сам струмок у яру. Довелося дертися вниз. Відповідно потім вгору.

Міряю температуру повітря +5. Досить холодно.

Оксана в Сергієвому наметі. Зігрілись. Залазимо в Терру. Сало йде за милу душу. Бачу, що Наталя не має каримата, а лиш 2 піддупники. Тут Оксана погано попрацювала як і зі спальниками. Рис з зажаркою олія +цибулька. Сардина. Вечеря на славу.

23:00 відбій.

Підсумок дня: День був проведений у складних погодніх умовах. Через, що зійшов з маршруту один член команди. Цікаво було пройтися колишнім кордоном по стовпах. Вони суттєво допомагають. Погода внесла свої корективи. Нас затримав доволі довгий обід на перевалі Великі Рогодзи(Легіонів). Ходіння по воду, прощання з Володею.Також незнання місцевості.(На полонині під Пантирем втратили хвилин 20-30ть. Смерека пару хвилин забрала. Поворот ліворуч на 54 стовпі.